ДАНИЛОВИЧ Ігнатій Миколайович (10.08.(30.07.), за ін. даними, 30.08.1787—12.07(30.06.).1843) — історик права. Н. в с. Гриневичі (нині село Білостоцького воєводства, Польща) в сім’ї бідного унійного священика. Навч. в шк. катол. чернечого ордену піаристів у м. Ломжа (з 1801), г-зії в м. Білосток (1807; обидва — Польща). Закінчив юрид. ф-т Віленського ун-ту (див. Вільнюський університет) зі ступенем магістра. Викладач (1814), ад’юнкт (1819), екстраординарний проф. (1822) громадян.-кримінального права, ординарний проф. (1823— 24) Віленського ун-ту. 1818 перебував у наук. відрядженні у Варшаві та Санкт-Петербурзі. Від 1821 підтримував близькі стосунки з польс. істориком Й.Лелевелем, який прибув до Віленського ун-ту. Після слідства в справі таємних студентських т-в «філоматів» та «філаретів» обох було звільнено з роботи. Восени 1825 очолив каф-ру рос. і провінційного права Харків. ун-ту. Був відряджений до С.-Петербурга для роботи в комісії під кер-вом М.Сперанського зі складання «Зводу провінційних законів для західних губерній, приєднаних від Польщі» (не був прийнятий) зі збереженням професорського звання і платні (1830—35). Ординарний професор кримінального права Київ. ун-ту (1835—39), перший декан юрид. ф-ту цього ун-ту (1835—36). 1839 переведений до Моск. ун-ту. Там невдовзі захворів на нервовий розлад і 1842 повернувся до Києва. Знав лат., нім., франц. й рос. мови, володів даром оповідача та мав глибокі знання в галузі давньослов’ян. права. Дослідник і видавець найдавніших пам’яток литов.-рус. законодавства, матеріалів з історії Польщі, Литви й
України. Іменем Д. названо літопис Литви і Русі, знайдений ним у Білостоцькому воєводстві. Твори Д., в яких він обстоював думку про єдність права слов’ян. народів, друкувалися польс. і рос. мовами, зокрема в «Журнале Министерства народного просвещения» (1836—40). Колекція листів Д. до Й.Лелевеля зберігається в б-ці Польс. АН (Краків). Архів ученого не зберігся. П. у м. Грефенберг (Чехія). Тв.: Statut Kаzimierza z XV wieku… Wilno, 1826; Latopisiec Litwy i Kronika ruska. Wilno, 1827; Книга посольская метрики Великого княжества Литовского, т. 1—2. М., 1843; Skarbiec dyplomatоw papieskich, cеsarskich, krоlеwskich.., t. 1—2. Wilno, 1860—62. Літ.: Шульгин В. История университета св. Владимира в первое 25-летие его существования. СПб., 1860; Биографический словарь профессоров и преподавателей императорского университета св. Владимира (1834— 1884). К., 1884; Попков Б.С. Иоахим Лелевель и Украина. «Вопросы истории славян», 1977, № 5; Славяноведение в дореволюционной России: Биобиблиографический словарь. М., 1979; Шатрова М., Луста В. Ігнатій Данилович — доля, несправедливе забуття. В кн.: Слово молодим дослідникам. Рівне, 1998. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДАНИЛОВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
