ДАНИЛО ГАЛИЦЬКИЙ, Данило-Іоанн Романович Галицький (1201—1264) — князь волин. і галицький, старший син Романа Мстиславича і його другої дружини Анни. Н., очевидно, в Галичі (давньому). Вперше одружений (1219) з дочкою галицького кн. Мстислава Мстиславича Удатного Анною (п. бл. 1252), вдруге — з литов. княжною, сестрою жемайтського кн. Тевтивіла. По смерті батька (1205) проти Анни і її синів — Данила Романовича (Д.Г.) і Василька Романовича повстало галицьке боярство (див. Галицькі бояри), що противилось об’єднавчим, державотворчим заходам влади. Київ. кн. Рюрик Ростиславич разом з черніг. Ольговичами пішов на Галицьку землю (1205) та біля валів Галича був розбитий нар. ополченням. Улітку 1206 галицькі бояри закликали на княжіння черніг. князів — Ігоревичів: Володимира Ігоревича, Романа і Святослава. Анна з синами подалася до м. Володимир (нині м. Володимир-Волинський), далі до Кракова (Польща) до кн. Лєшека Білого. Потім Лєшек відіслав Д.Г. до Угорщини на виконання угоди між ним і угор. королем Андрієм II (див. Андраш II)
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДАНИЛО ГАЛИЦЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
