ДАВИДОВ Василь Львович (08.04 (28.03).1792, за ін. даними, 1793— 06.11(25.10).1855) — військовик, поміщик, поет, декабрист, масон (див. Масонство). З дворян Київ. губ., син генерала Льва Давидова (1743—1801) та його дружини Катерини (1750—1825; в першому шлюбі — Раєвської, у дівоц-
тві — Самойлової), племінниці кн. Г.Потьомкіна. Брат М.Раєвського (1771—1829), дядько по батькові М.Волконської, М.Раєвського (1801—1843). Н. в м. Москва. Здобув домашню освіту, протягом двох років виховувався в петерб. приватному пансіоні. 1807 зарахований юнкером до лейб-гвардії Гусарського полку. 1808 номінований на офіцера. Учасник Війни 1812, ад’ютант рос. полководця кн. П.Багратіона. Нагороджений орденом св. Володимира 4-го ст. з бантом і золотою шаблею за хоробрість. У закордонному антинаполеонівському поході 1813— 14 був поранений, став кавалером орденів св. Анни 2-го ст. та прусського Залізного хреста за військові заслуги. 1822 вийшов у відставку в чині полковника. Мешкав у маєтку Кам’янка Чигиринського пов. Київ. губ., володів майже 3 тис. кріпаків. Писав вірші рос. та франц. мовами. В його оселі відбувалися зустрічі майбутніх декабристів (див. Декабристів рух). Чл. «Союзу благоденства» (1820). На поч. 1822 вступив до Пд. т-ва, разом із кн. С.Волконським очолив Кам’янську управу цієї таємної орг-ції, налагоджував зв’язки з Пн. т-вом. Заарештований у Києві 26 (14) січ. 1826 і перепроваджений до Санкт-Петербурга, де від 2 лют.(21 січ.) до 2 серп.(21 лип.) утримувався в Петропавловській фортеці. Засуджений за 1-м розрядом до страти, конфірмований на довічну каторгу (термін примусової праці незабаром було визначено двадцятилітнім, потім скорочено до 15 років і зрештою — до 13). Закутим у кайдани його відправлено до Сибіру, в м. Іркутськ (нині місто в РФ). Відбував покарання в Александровській гуральні, Благодатській копальні, Читинському ос-
трозі (нині м. Чита, РФ), на Петровському заводі (нині м. Петровськ-Забайкальський Читинської обл., РФ). Від 1839 — на поселенні в м. Красноярськ (нині місто в РФ), де й помер. З дружиною Олександрою (у дівоцтві Потаповою, офіційно в шлюбі з 1825, фактично — з 1819) мав велику сім’ю (точну кількість їхніх дітей біографам установити не вдалося, проте відомо, що налічувалося не менше 12), з яких Петро (1825—1912) взяв за дружину дочку С.Трубецького Єлизавету, а Лев (1837—96) став чоловіком Олександри Чайковської, сестри композитора П.Чайковського. Літ.: Мурзанов Н.А. К биографии декабриста В.Л. Давыдова. «Русская старина», 1914, № 9; Восстание декабристов: Материалы, т. 8. Л., 1925; Из архива декабриста Василия Львовича Давыдова. «Историк-марксист», 1926, т. 1; Восстание декабристов: Документы, т. 10. М., 1953; Павлова Л.Я. Декабристы — участники войн 1805—1814 гг. М., 1979; Декабристы: Биографический справочник. М., 1988; Волконский С.Г. Записки. Иркутск, 1991. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДАВИДОВ ВАСИЛЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
