ДАВИД СВЯТОСЛАВИЧ (р.н. невід. — 1123) — князь новгородський, смоленський, черніг., 3-й або 4-й син Святослава Ярославича. Одружений з Феодосією (?). Від поч. 1094 до весни 1096 княжив у Новгороді Великому, потім вел. кн. київ. Святополк Ізяславич перевів його до Смоленська (нині місто в РФ). За рішенням Любецького з’їзду 1097 одержав Чернігів, який Святополк разом зі своїм співправителем Володимиром Мономахом відібрав у Олега Святославича (старшого брата Д.С.) за порушення спокою в країні й спільництво з половецькими (див. Половці) ханами. Д.С. брав участь у князівських з’їздах у Любечі, Витичеві (див. Витичівський з’їзд 1100) і на Золотчі (Золоча — стариця Дніпра; нині низка озер і проток на пд. від с. Вишеньки Бориспільського р-ну Київ. обл.). Був учасником походів пд.-рус. князів на чолі із Святополком Ізяславичем і Володимиром Мономахом до Половецького степу 1103 і 1111 (див. Половецька земля), в останньому поході відігравав активну роль. Після вокняжіння в Києві Володимира Мономаха (1113) Д.С. служив йому, ходив разом із ним у походи на Гліба Всеславича до Мінська (нині столиця Білорусі) 1116 і на Ярослава Святополчича до Володимира (нині м. Володимир-Волинський) 1117. М.Ф. Котляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДАВИД СВЯТОСЛАВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
