ҐІЗЕЛЬ, чернече ім’я Інокентій (бл. 1605—28(18).11.1683) — церк. і культ. діяч, архімандрит. Походив з Пруссії, де здобув добру домашню освіту. Ймовірно, Ґ. був родичем ректора антитринітаріанської (див. Антитринітаризм) шк. в Кисилині (нині село Локачинського р-ну Волин.
обл.), вченого-еллініста Євстафія Ґізеля (псевд. — Геласій Діпліц). Поступив на навчання у КиєвоЛаврську шк., згодом Києво-Могилянський колегіум (див. КиєвоМогилянська академія). Став учнем Й.Кононовича-Горбацького, входив до гуртка Л.Барановича. Наприкінці 20-х рр. 17 ст. прийняв чернечий постриг під іменем Інокентій, викладав у КиєвоМогилянському колегіумі. За ініціативи київ. митрополита П.Могили продовжив навчання у Замойській академії, а також за кордоном: у Німеччині (Росток і, очевидно, Кенігсберг, нині м. Калінінград, РФ) і, можливо, в Англії. Після повернення до Києва викладав філософію в Києво-Могилянському колегіумі, пізніше (1646—50) був ред. «Синопсиса» та ігуменом КиєвоБратського (Богоявленського) монастиря. Підтримав нац.-визвол. війну 1648—58 (див. Національна революція 1648—1676). Згодом був ігуменом київських Кирилівського (1650—52) і ПустинноМикільського (1652—56) монастирів. У зв’язку з укладенням рос.-укр. договору 1654 (див. Переяславська рада 1654, Березневі статті 1654) з благословення київ. митрополита С.Косова очолив делегацію правосл. духовенства, яка мала укласти договір з моск. патріархом Никоном щодо статусу укр. правосл. церкви після підписання рос.-укр. договору (1654). Послідовно відстоюючи традиційну підпорядкованість Київської митрополії Кон-
стантинопольському патріархату, протидіяв втручанню рос. церк. ієрархів у внутр. судочинство Київ. митрополії. Успішна дипломатична діяльність забезпечила Ґ. подальше просування по щаблях церк. ієрархії: 1656 він став архімандритом Києво-Печерської лаври й на цій посаді був до самої смерті; відіграв велику роль у розбудові лаври, зростанні її авторитету як церк. і культ. центру православ’я. По смерті С.Косова був кандидатом на митрополичий престол, але не обраний, ймовірно, через прохолодні відносини з гетьманом І.Виговським. Пізніше виступив проти Гадяцького договору 1658, вбачаючи у ньому загрозу для правосл. церкви в Україні. З цих же причин був рішучим противником протурец. орієнтації гетьмана П.Дорошенка. Ґ. — автор курсу філософії, який читав у колегіумі, богословсько-етичного трактату, де велику увагу приділив моральноетичній проблематиці. Цей твір серед рос. духовенства вважався шкідливим. Усупереч поширеній думці, Г. не був автором знаменитого «Синопсиса» 1674, 1678 і 1680, а лише його ред. За ініціативи Ґ. видано Патерик КиєвоПечерський (1661; 2-ге вид. — 1678), він також активно сприяв наук.-літ. творчості Л.Барановича, Іоаникія Ґалятовського, А.Радивиловського, святителя Димитрія Ростовського та ін. П. у м. Київ. Похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. Літ.: Сумцов Н.Ф. К истории южно-русской литературы, вып. 3. К., 1884; Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія. К., 1981; Грушевський М.С. Історія української літератури, т. 6. К., 1995; Нічик В.М. Петро Могила в духовній історії України. К., 1997; Попович М. Нарис історії культури України. К., 1998. Ю.А. Мицик, З.І. Хижняк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ҐІЗЕЛЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
