ГУРКО (Ромейко-Гурко) Йосип Володимирович (28(16).07.1828— 28(15).01.1901) — рос. ген.-фельдмаршал (1894). Н. в Могильовській губ. Походив із відомого роду білорус. дворян. Закінчив Пажеський корпус (1846), командував кавалерійс. підрозділами, служив у свиті імп. Олександра II (1862—66) флігель-ад’ютантом і проводив у життя селянську реформу 1861. Брав участь у російсько-турецькій війні 1877— 1878; командував 70-тис. військом, здійснив складний перехід через Балкани і, здобувши ряд перемог, звільнив від турец. військ Софію й ін. болг. міста та
258 ГУРНИЦЬКИЙ
Й.І. Гусаковський.
Адріанополь (нині м. Едірне, Туреччина). 1879—80 — пом. команд. військами гвардії та Петерб. військ. округу, тимчасовий петерб. ген.-губернатор. Для боротьби з терористами-народниками, які винесли Г. смертний вирок, 1879 розробив інструкцію «Порядок исполнения смертных приговоров», що діяла в Російській імперії наприкінці 1870 — поч. 1880-х рр. 1882—83 командував Одеським військовим округом і обіймав посаду місц. ген.губернатора. За розпорядженням імп. Олександра III головував на військ.-польових судах проти терористів і виносив їм смертні вироки (С.Халтуріну, М.Желвакову та ін.). 1883—94 — команд. військами Варшавського військ. округу і одночасно ген.-губернатор. Займався спорудженням фортець та буд-вом стратегічних доріг, підготовкою військ до майбутніх бойових дій. У рос. історіографії Г. вважається послідовником суворовської школи (див. О.Суворов) у військ. справі. 1894 пішов у відставку і мешкав у своєму маєтку. П. у с. Сахарово (нині село Тверської обл., РФ). Літ.: Нагловский Д.С. Действия передового отряда ген. Гурко в 1877 г. «Военный сборник», 1900, № 7—11; Широкорад А.Б. Русско-турецкие войны 1676—1918 гг. Минск—М., 2000. В.М. Волковинський.
поляка з італійцем», «Дорога до справжньої свободи» (видані посмертно 1616 і 1650), де виступив як прихильник сильної королів. влади й засуджував т. зв. золоту шляхетську вільність. Написав істор. хроніку, яка охоплює виклад подій у Короні Польській від 1538 до 1572 (видано посмертно, Краків, 1637). Опублікував у лат. транскрипції уривок із Біблії, ймовірно, з Острозької Біблії, дотримуючись укр. фонетики. Г. вважають одним із кращих польс. письменників 16 ст. Його «Придворний польський» не раз перекладався, був відомий на укр. землях, зберігався у б-ках ще у 18 ст. Літ.: Słownik Biograficzny historii powszechnej. Warszawa, 1968; Ісаєвич Я.Д. Українське книговидання. Витоки, розвиток, проблеми. Львів, 2002. О.М. Дзюба.
нізував 4 виставки, де були репрезентовані малярство (роботи О.Новаківського, Холодного, Перфецького, П.Ковжуна, Бутовича та ін.), арх-ра (Лушпинський, Тимошенко, Січинський та ін.), різьба (Коверко), відділ «Нова українська книжка» (книжкова графіка Бутовича, Вовка, Кінарського, Ковжуна, Р.Лісовського, Г.Нарбута, обох Холодних та ін.). Після 1931 ГДУМ влився в нову орг-цію — Асоціацію незалежних українських митців.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГУРКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
