ГУРКА Ольгерд (Gоrka Olgierd; 12.12.1887—26.11.1955) — польський історик, військовик, публіцист, дипломат, політик, речник польс.-укр. порозуміння. Д-р філософії (1909). Н. в м. Рава-Руська. Закінчив г-зію в м. Золочів,
навч. у Віденському університеті та Львів. ун-ті. Габілітований у Львів. ун-ті (1916). Удосконалював знання з історії в Еcole des Chartres (Школі Хартій) у Парижі (Франція). Перед Першою світовою війною виїхав на Сх., навчався в ун-ті св. Йосифа в м. Бейрут (нині столиця Лівану) та Рос. археол. ін-ті в м. Стамбул. 1912—13 викладав у г-зіях. У серп. 1914 вступив до Польс. легіону, в якому перебував до 1917, вирісши з рядового до ротмістра. 1919 іменований майором. Військ. аташе Польщі в Берні (1919—20, Швейцарія) та Бухаресті (1920—23, Румунія). Закінчив Вищу військ. шк. в м. Варшава. 1925 вийшов у запас як дипломований майор. Повернувся до наук. та викладацької роботи. Був ред. «Dziennika Lwоwskiego» (1927—30). 1930—39 — проф. Львів. ун-ту, одночасно ген. секретар Сх. ін-ту в Варшаві й дир. Сходознавчої шк. при цьому інті. Чл. правління ств. 8 черв. 1933 Польс.-укр. т-ва, гол. завданням якого була «праця над поглибленням і розбудовою польськоукраїнського зближення» й поширення соціальної бази для реалізації ідей, проголошених у «Biuletynie Polsko-Ukraińskim». З початком Другої світової війни мобілізований у верес. 1939. Після поразки Польщі перебував у Румунії, згодом у Франції; працював у Лондоні (Велика Британія) при польс. еміграційному уряді, займався нац. питанням. Залишив посаду в груд. 1944. Восени 1945 повернувся до Польщі, де був дир. Бюро з єврейс. справ при МЗС ПНР (1946—47). Ген. консул ПНР в Єрусалимі. В черв. 1952 знову повернувся до Польщі. З 1954 — проф. Варшавського ун-ту. Уже з перших кроків у науці особливу увагу звертав на зв’язок історії Польщі з історією Пд.-Сх. Європи. Піддав ревізії погляди польс. істориків на події визвол. війни укр. народу під проводом Б.Хмельницького (див. Національна революція 1648—1676), критикував відображення цих подій в істор. трилогії Г.Сенкевича (див. Сенкевич Генрік, сторінки української історії у романі «Потоп»). Наголошував на потребі для польс. істориків використовувати сх. та укр. джерела і відповідну
історіографію; опублікував низку вартісних джерел з історії Сх. Європи 15—17 ст. Застосована методика дала змогу Г. суттєво скоригувати (у бік зменшення) чисельність татар. і козац. військ, які в 17 ст. брали участь у війнах із Річчю Посполитою, піднісши натомість їхні військ. якості. П. у м. Варшава. Тв.: Zagadnienia czarnomorskie w polityce polskiego średniowiecza, cz. 1. «Przegląd historyczny», 1933, t. 10, z. 2; Dziejowa rzeczywistość a racja stanu Polski na południowym wschodzie. Warszawa, 1934; «Ogniem i mieczem» a rzeczywistość historyczna. Warszawa, 1934; Warszawa, 1986; Liczebność Tatarоw krymskich i ich wojsk. Warszawa, 1936; Rola ludzi a warunkow w tworzeniu Europy Wschodniej XX wieku. «Wschоd-Orient», 1936, nr. 2/3; Nieznany żywot Bajezida II źrоdłem dla wyprawy czarnomorskiej i najazdоw Turkоw za Jana Olbrachta. «Kwartalnik historyczny», 1938, t. 52, z. 3; Nieznana kronika tatarska lat 1644—50. «Kwartalnik historyczny», 1955, Nr. 3; Legenda a rzeczywistość obrony Częstochowy w r. 1655. Warszawa, 1957. Літ.: Piwarski K. Gоrka Olgierd. В кн.: Polski słownik biograficzny, t. 8, z. 38,Wrocław—Krakоw—Warszawa, 1960; Kersten A. Sienkiewicz — «Potop» — Historia». Warszawa, 1974; Bączkowski W. Karta z historii stosunkоw polsko-ukraińskich: Biuletyn Polsko-Ukraiński. «Niepodległość» (Rocznik) NowyYork—Londyn), 1986, t. 19; 1988, t. 21; 1991, t. 24; Стемпень С. Поляки й українці в II Речі Посполитій: Спроба діалогу. У кн.: Польсько-українські студії, т. 1. Україна — Польща: Історична спадщина і суспільна свідомість: Матеріали Міжнар. наук. конф., Кам’янець-Подільський, 29— 31 трав. 1992 р. К., 1993; Łossowski P. Dyplomacja polska 1918—1939. Warszawa, 2001; Kornat M. Sowietologia i studia wschodoznawcze w Polsce międzywojennej. «Zeszyty historyczne», 2002, Nr. 140. О.С. Рубльов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гурка Ольгерд» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
