ГУРИЧІВ — літописне місто Чернігівського князівства на правому березі р. Десна (прит. Дніпра). Вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1152. Ототожнюється з городищем у с. Бобровиця (нині село в межах м. Чернігів), за 3 км на пн. сх. від стародавнього передграддя. Городище, що займало високий мис на правому березі р. Десна, знищено річкою. З пд. та зх. до городища прилягали відкриті посади, на тер. яких у 18 ст. випадково знайдено скарб ювелірних прикрас. На пн. від городища був розташов. курганний могильник (не зберігся). Г. виник на зламі 11—12 ст. як пн. форпост Чернігова на шляху до Новгорода-Сіверського. 1152 біля Г. містився табір владимиро-суздальського кн. Юрія Долгорукого та новгород-сіверського кн. Святослава Ольговича, які звідси керували штурмом Чернігова. Восени 1239 Г. був спалений військами хана Батия й відтоді перестав існувати.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГУРИЧІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
