ГУНЬЯДІ Янош (бл. 1407 — 11.08.1456) — військ. та держ. діяч Угор. королівства. Син валашського боярина Войка, який отримав від короля Сигізмунда Люксембурга (1387—1437) трансільванський замок Гуньяд. Вступивши на службу до угор. короля 1430, Г. оволодів військ. мист-вом, перейнявши досвід турків та чеських гуситів. Створив невелике наймане військо. 1439—46 був баном Сереня, 1441—44 — трансільванським воєводою. Після смерті короля Альбрехта II Габсбурга (1439) підтримав у боротьбі за корону польс. короля Владислава III Ягеллона. В битві при м. Батасек (Угорщина) розбив прихильників Габсбургів. Протягом 1441—43 здійснив успішні походи проти турків, однак разом з ін. європ. рицарями в листоп. 1444 зазнав поразки від турків під м. Варна (нині місто в Болгарії). 1446—52 був регентом Угор. королівства. Переміг турків у Бєлградській битві 1456, що затримало їх просування в Угорщину до 1521. П. від чуми у військ. таборі в м. Зимонь (нині м. Зимнича, Румунія). Літ.: История Венгрии, т. 1. М., 1971; Краткая история Венгрии:
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГУНЬЯДІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»