ГУБЕРНІЯ — вища адм.-тер. одиниця держ., місц., поліцейського і фінансового управління Російської імперії. (Після сусп.політ. трансформацій теренів колишньої Російської імперії поділ тер. України на Г. проіснував до 1925. За указом Петра I від 18 груд. 1708 Рос. д-ва вперше була поділена на 8 Г.: Інгерманландську (С.-Петерб. від 1710), Московську, Київську губернію, Смоленську, Архангельську, Казанську, Азовську губернію, Сибірську. 1719 кількість Г. збільшено до 11 і здійснено їх поділ на провінції. Азов. губ. поділялася на пров.: Воронезьку, Єлецьку, Тамбовську, Шацьку, Бахмутську; Київ. — на Білгородську, Севську, Орловську, Київську. Згідно з «Установленням для управління губерній» 1775 (див. Губернська реформа 1775) було створено спочатку 41, а потім 50 Г. Було введено 4 одиниці адм. поділу — Г., повіт, місто і волость. В одній Г. проживало 300—400 тис. душ нас., у пов. — 20—30 тис. За указом «Про новий поділ держави на губернії 1796» на Лівобережній Україні було утворено Малоросійську губернію, на Слобідській Україні — Сло-
бідсько-Українську губернію (від 1835 — Харківська губернія), на Правобережній Україні — Волинську губернію, Київ. губ. і Подільську губернію, а на пд. України і в Криму — Новоросійську губернію. 1802 Малорос. Г. ліквідовано і замість неї створено Чернігівську губернію і Полтавську губернію, Новорос. губ. було поділено на Миколаївську губернію (від 1803 — Херсонська губернія), Катеринославську губернію і Таврійську губернію. Правителем Г. був губернатор — вищий держ. чиновник, який призначався імператором, йому підпорядковувалося губернське управління (див. Губернське правління). Останнє розвивалося в напрямку розширення адм.-поліцейських прав чиновників, і перш за все губернаторів, і надання їм надзвичайних повноважень у боротьбі проти революц. рухів. У Г., які входили до складу генерал-губернаторств (див. Генерал-губернаторства в Україні), губернатори підпорядковувалися генерал-губернаторам. На 1 січ. 1917 у Рос. імперії існували 79 Г. і 22 обл., в т. ч. в Україні 9 Г. — Київ., Харків., Черніг., Полтав., Волин., Подільська, Катериносл., Херсон. й Таврійська. 1921 Україна поділялася на 12 Г.: Волин., Донецьку губернію, Запорізьку губернію, Катериносл., Київ., Кременчуцьку губернію, Миколаїв., Одеську губернію, Подільську, Полтав., Харків. і Черніг. губернії. Потім Кременчуцька й Запоріз. Г. були ліквідовані, а Одес. й Миколаїв. об’єднані в Одес. Г. Згідно з адміністративно-територіальною реформою 1925, в Україні поділ на Г. було ліквідовано. Літ.: Полное собрание законов Российской империи, т. 4—5, № 2218, 2673. СПб., 1830; Градовский А. Начало русского государственного права, т. 3, ч. 1. СПб., 1883. О.Є. Маркова.
ник-рахівник та екзекутор, редактор «Губернских ведомостей», бухгалтер, реєстратор та архіваріус. Спершу Г.к. поділялися на частини, в 19 ст. — на від-ня (наприкінці 19 ст. складалися із розпорядчого, звітного, госп. і карного від-нь). Розпорядче від-ня зосереджувалося над виконанням указів вищої влади, підготовкою до друку «Губернских ведомостей», заснуванням вищих і середніх навч. закладів, контролювало надходження податків, проходження дворянських виборів (див. Дворянські зібрання), особовий склад держ. установ. Звітне від-ня Г.к. займалося підготовкою для імператора річних звітів про стан ввіреної губернії, укладало стат. та ін. відомості про склад нас., стан пром-сті, с. госп-ва, сплату земських податків тощо. Воно ж вело діловодство про видачу закордонних паспортів. Госп. від-ня організовувало контроль за станом справ у сільс. і лісовому госп-вах, в галузі буд-ва, за роботою пошт, станом шляхів сполучень, обслуговуванням військ. частин. 1866 воно припинило діяльність у тих губ., на які поширювалася чинність земської реформи 1864. Карне від-ня здійснювало нагляд за діяльністю судів. Ліквідоване 1872 у тих губ., на які поширювалася чинність судової реформи 1864. Натомість утворювалися нові від-ня: в земських справах, для нагляду за діяльністю земських установ (замість ліквідованого госп.). Від-ня з міськ. справ, утворене 1873, після набуття чинності нового міськ. положення займалося з’ясуванням питань міськ. управління. Ці два від-ня в 1890-х рр. були об’єднані в одне: від-ня земських і міськ. справ. У 1870-х рр. почали створюватися таємні від-ня, які займалися боротьбою з революц. рухами. Канцелярії цивільних губернаторів були ліквідовані в берез. 1917. Літ.: Шумилов М.М. Губернаторские канцелярии и губернские правления в России 50—80-х гг. XIX в. В кн.: Проблемы социально-экономической и политической истории России XIX—ХХ века: Сборник статей памяти В.С. Дякина и Ю.Б. Соловьева. СПб., 1999; Лысенко Л.М. Губернаторы и генерал-губернаторы Российской империи (XVIII — начала ХХ века). М., 2001. В.С. Шандра.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГУБЕРНІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
