ГРУПА ВІЙСЬК КУРСЬКОГО НАПРЯМУ — тимчасове з’єднання військ для наступу на Україну, ств. за постановою ЦК РКП(б) і Раднаркому РСФРР 17 листоп. 1918 після анулювання Брестського мирного договору РСФРР з державами Четверного союзу 3 березня 1918. Г.в.К.н. діяла на правах армії, мала своє командування і реввійськраду. Сформована з військ 2-х укр. повстанських д-зій у верес. 1918 в «нейтральній зоні» та частини Резервної армії РСФРР. Ці війська були зведені у 1-шу і 2-гу Укр. рад. д-зії, з запасних полків формувалася запасна Укр. рад. д-зія. Команд. — В.Антонов-Овсієнко. Бойові дії група розпочала 20 груд. 1918. На цей час у ній налічувалося 14 085 багнетів, 1350 шабель, 139 кулеметів, 20 гармат. Г.в.К.н. стала ядром утвореного 4 січ. 1919 Укр. фронту (див. Український фронт 1919). О.Й. Щусь.
чин., з червоногвард. загонів (див. Червона гвардія). Команд. — нар. комісар В.Антонов-Овсієнко, нач. штабу — М.Муравйов. Від 21(08) груд. 1917 червоногвард. загони з Рад. Росії почали зосереджуватись у Харкові. 22— 23(9—10) груд. з їхньою допомогою в місті була встановлена рад. влада, а 24—25(11—12) груд. проведений Перший Всеукраїнський з’їзд рад 1917, який оголосив Україну Рад. республікою. На кін. 1917 — поч. 1918 до групи входило 20 тис. червоногвардійців з Рад. Росії (загони Р.Сіверса, Ю.Сабліна, П.Єгорова, Г.Петрова та ін.) та місц. Червона гвардія. На поч. січ. 1918 (у 20-х числах груд. 1917 ст. ст.) війська групи без оголошення війни УНР розпочали бойові дії на її тер. — м. Лозова (нині місто Харків. обл.), Павлоград, Синельникове (нині місто Дніпроп. обл.), Слов’янськ. У січ. 1918 вони під виглядом допомоги більшовикам України у встановленні рад. влади розгорнули наступ від Харкова і Катеринослава (нині м. Дніпропетровськ), а також від Брянська (нині місто в РФ) і Гомеля (нині місто в Білорусі) в напрямі Києва. Прикриттям воєн. дій проти УНР став заклик Народного Секретаріату до збройної боротьби проти «контрреволюційної» Української Центральної Ради. 8 лют.(26 січ.) 1918 рад. загони зайняли Київ. Уряд УНР та вірні йому військ. частини відступили до зх. кордонів. На сх. війська групи у січ.—лют. 1918 оволоділи Донецьким басейном, тер. Області Війська Донського та скинули владу ген. О.Каледіна. В результаті бойових дій групи рад. влада була встановлена на Дону і в Україні (за винятком зх. повітів Волині і Поділля). Див. також Війна Радянської України за підтримки РСФРР проти УНР 1917—1918. Літ.: Антонов-Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне, т. 1. М., 1924; Гражданская война в СССР, т. 1. М., 1980; Українська Центральна Рада. Документи і матеріали, т. 2. К., 1997. О.Й. Щусь.
Мін-ва закордонних справ «Група Кюнсберга») — батальйон СС особливого призначення під командуванням майора Ебергарда фон Кюнсберга. Діяв у складі передових загонів нім. армії та на окупованих тер. у період Другої світової війни з метою виявлення та вивезення культ. цінностей. Формування батальйону започатковане 1939 за дорученням Мін-ва закордонних справ під час дій нім. армії в Польщі й завершилося в берез.—квіт. 1941. Він був укомплектований архівістами, мистецтвознавцями, експертами з музейної справи та ін. фахівцями. Загалом налічував 350 осіб. 1941 батальйон складався з чотирьох робочих груп (einsatzkommando), три з яких були на тер. СРСР. На тер. України діяла група «Потсдам» під командуванням гауптштурмбанфюрера Патзака, підрозділи якої базувалися в Києві, Харкові, Одесі та Криму (Сімферополь, Ялта). З тер. СРСР «Г.К.» вивезла 304 697 одиниць зберігання архів. справ, карт, давніх актів і стародруків, наук. та ідеологічних вид., геол. і мінералогічних колекцій, музейних пам’яток. Восени 1943 її було розформовано нім. командуванням у зв’язку з постійним відступом нім. військ під ударами Червоної армії. Свідчення про злочинну діяльність «Г.К.» фігурували в документах Нюрнберзького процесу 1945—1946. Літ.: Hartung U. Raubzьge in Sowjetunion das Sonderkommando Kьnsberg 1941—1943. Bremen, 1997. С.І. Кот.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГРУПА ВІЙСЬК КУРСЬКОГО НАПРЯМУ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
