ГРОМАДЯНСТВО — правова належність особи до певної держави. Термін «громадянство» запозичено з антич. концепції людини як політ. істоти. У давнину Г. розуміли як здатність людини керувати д-вою та підкорятися їй. Як особливий політ. інститут Г. виникло в Давній Греції водночас із народженням там демократії і ґрунтувалося на принципах заг. рівності громадян перед законом та активної участі громадян у політ. діяльності. Однак не всі мешканці грец. демократ. міст-д-в були громадянами. Коло останніх обмежувалося лише вільними корінними жителями таких міст. Громадяни складали меншість нас. навіть в Афінах. Участь у громадян. житті потребувала чимало часу, а тому була можливою в давні часи лише завдяки існуванню рабів, які виконували осн. екон. функції. У Римі Стародавньому Г. визначалося належністю особи до урядової служби, тому поширення статусу Г. спочатку на плебеїв (494 до н.е.), а потім на представників завойованих народів (212 н.е.) створювало дедалі більшу неоднорідність прошарку громадян. Зв’язок статусу громадянина із обов’язком особи брати активну участь у політ. житті ослаб. Натомість посилилась, а згодом потіснила усі ін. така складова статусу Г., як перебування під захистом рим. законодавства. Після тривалого занепаду в роки середньовіччя деякі антич. демократ. традиції було відновлено в італ. республіках доби Відродження. Згодом ідея респ. форми правління набула впливу в Англії, а потім і в Новому світі, особливо під час Амер. революції 1775—83. Респ. ідея активного Г. набула універсального характеру в Декларації прав людини й громадянина, проголошеній під час Французької революції кінця 18 століття.
Протягом 19 ст. під впливом розвитку ринкових відносин і поширення ліберальної політики (невтручання д-ви у сферу підприємництва) респ. концепція активного Г. була замінена ліберальною моделлю Г. Остання визначала Г. як сукупність прав, яких людина набуває одночасно із народженням. Таким чином Г. було зведено до суто юрид. статусу. Поступово, в процесі жорстокої боротьби, стало можливим включення в систему суб’єктів Г. жінок, представників расових або нац. меншин. Нині ліберальна модель Г. дістала новий імпульс розвитку в країнах, де лише останнім часом створюються базові умови для формування громадянського суспільства. Навпаки, в країнах Заходу вона піддається критиці за сприяння посиленню в людей індивідуалістичних устремлінь, які спричинюють руйнування в сусп-ві спільної для його чл. мети й загальновизнаних цінностей. Прихильники шк. «комунарів» у зв’язку з цим агітують за відродження респ. концепції Г., наголошуючи на тому, що сусп. цінності повинні мати перевагу над індивідуальними бажаннями та інтересами. Сьогодні у багатьох країнах активно обговорюється питання, яким має бути Г. при зростаючій багатоетнічності й полікультурності нас. д-ви. Уже тривалий час ця проблема існує в Пн. Америці, але способу її розв’язання, а саме — гармонізації процесів розвитку, з одного боку, культ., лінгвістичних, етнічних, реліг. та ін. особливостей, а з другого — творення спільної політ. ідентичності, принципи якої поділялися б усіма, поки що не знайдено.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГРОМАДЯНСТВО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
