ГРІНЧЕНКО Марія Миколаївна (дівоче прізв. — Гладиліна; 13.06.1863—15.07.1928) — письменниця, педагог, громад. діячка. Н. в м. Богодухів у сім’ї підприємців. Після закінчення земської прог-зії 1881—84 працювала у місц. нар. шк. 1883 познайомилася, а 1884 одружилася з Б.Грінченком. Протягом 1887—93 разом із чоловіком працювала в с. Олексіївка Катериносл. губ. (нині село в межах смт Михайлівка Перевальського р-ну Луган. обл.) в нар. шк., яка належала Х.Д.Алчевській. Впродовж 1894— 1902 жила в Чернігові, брала активну участь у роботі нелегальної черніг. громади, допомагала чоловікові влаштувати музей старожитностей В.Тарновського, здійснити видання популярної літ. По приїзді до Києва взяла на себе технічну роботу з укладання «Словаря української мови». Після 1905 активно співробітничала з газетами «Громадська думка» (1906), «Рада» (1906—14), в. о. секретаря в ж. «Нова громада» (1906), брала участь у фундації т-ва «Просвіта» в Києві, розробляла його статут, а згодом працювала у видавничій комісії «Просвіти». Після смерті чоловіка 1910 останні роки життя присвятила популяризації тв. Б.Грінченка. Організувала власну б-ку (1918), а 1919 передала понад 6000 книжок до Всенародної б-ки України (нині — НБУВ). 1919—28 — чл.-редактор Комісії «Словника української живої мови» при УАН (од 1921 — ВУАН). Заповіла кошти, які будуть надходити від видання її творів, а також від продажу квартири, використати на заснування притулку для самотніх укр. письменників, учених, учителів, артистів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Грінченко Марія Миколаївна» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
