ГРИШКО (Грицько Іванович; р. н. невідомий—1692) — гетьман наказний Правобережної України (1689—92). Походження і родовід невідомі. Відзначився на чолі пішого козац. полку під час походу польс. армії С.-Я.Яблоновського на турец. володіння в Молдові, Волощині та Буковині (1685). Згідно з універсалом польс. короля Яна III Cобеського від 14(04) трав. 1689, проголошений наказним гетьманом правобереж. Війська Запорозького. Підрозділи козац. війська під кер-вом Г. брали активну участь у відвоюванні захопленої турками молдов. фортеці
Сороки, а також у походах на землі Білгородської орди. Резиденція Г. була в м. Немирів, яке 1689 намагався здобути фастівській полк. С.Палій. Саме тому наказний гетьман Г. став ініціатором ув’язнення Палія польс. урядовцями. Очолюючи козац. посольства до Польщі, не раз зустрічався з Яном III Собеським. Добивався розширення тер., підвладної козакам, а 1690 домігся утримання за рахунок держ. скарбу Речі Посполитої 2-тис. козац. компуту. Під час гетьманства Г. забезпечувався ефективніший, порівняно з попередніми роками, захист Правобереж. України від нападів татар. загонів. Літ.: Korzon T. Dzieje wojen i wojskowości w Polsce, t. 3. Lwуw, 1923; Андрусяк М. До історії правобічних козаків в 1689—90 рр. «ЗНТШ», 1930, т. 100; Чухліб Т.В. Козацький устрій Правобережної України (остання чверть XVII ст.). К., 1996; Його ж. Наказний гетьман Правобережної України Григорій Іванович (Гришко) та формування антитурецьких планів «Священної ліги». «Історико-географічні дослідження в Україні», 2001, ч. 5. Т.В. Чухліб.
си на музику укр. і рос. композиторів: С.Козака, К.Данькевича, П.Майбороди і Г.Майбороди, А.Кос-Анатольського, В.Косенка, Г.Верьовки, Д.Кабалевського, М.Мусоргського, В.Калинникова, П.Чайковського, С.Рахманінова, М.Глинки та багатьох ін., романси та пісні на слова Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки та ін. Романс «Коли розлучаються двоє» (музика М.Лисенка), виконаний Г. дуетом з І.Козловським, став класичним за рівнем вокальної досконалості. Знявся у кіноф-мі «Щит Джургая» (1949). Лауреат Держ. премії СРСР (1950). Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», Вітчизняної війни 2-го ст. П. у м. Київ. Літ.: Козак С.Д. Михайло Гришко. К., 1978. Г.С. Брега.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГРИШКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
