ГРИНЬКО Григорій Федорович (30(18).11.1890—15.03.1938) — держ. та громад. діяч доби СРСР. Н. в с. Штепівка (нині село Лебединського р-ну Сум. обл.) в сім’ї службовця. Після закінчення г-зії навч. у Моск. ун-ті. З 16-ти років — у революц. соціаліст. русі. 1913 за участь у студентських заворушеннях виключений з ун-ту і відданий у солдати. Під час Першої світової війни перебував у складі діючої армії. Восени 1917 повернувся в Україну і став активним чл. лівої течії Української партії соціалістівреволюціонерів, яка в серп. 1919 остаточно оформилася в Українську комуністичну партію (боротьбистів). 1918 очолював Закордонну групу Української комуністичної партії у Москві, 1919 — представник боротьбистів у складі ВУЦВК, РНК УСРР та Всерос. ЦВК. Один з ініціаторів: у груд. 1919 — створення спільного з більшовиками Всеукрревкому, а в берез. 1920 — прийняття рішення Всеукр. конф. УКП про самоліквідацію партії. Тоді ж був прийнятий до КП(б)У, згодом став чл. ЦК. 1920—22 — нарком освіти УСРР, 1923—25 — голова Київ. губернського виконкому. На 4—9-му Всеукр. з’їздах рад обирався чл. ВУЦВК. Від квіт. 1923 — чл. бюджетної комісії ЦВК СРСР, від 1924 — чл. наради при ЦВК СРСР по зміцненню рад, від 1925 — чл. Ради національностей ЦВК СРСР. 1925— 26 — голова Держ. планової комісії при РНК УСРР, 1926—29 — заст. голови Держплану СРСР, 1929—30 — заст. наркома землеробства СРСР, 1930—37 — нарком фінансів СРСР. 1934 на XVII з’їзді ВКП(б) обраний канд. у чл. ЦК ВКП(б). 1937 заарештований у справі т. зв. правотроцькістського блоку, за вироком суду страчений. С.А. Кокін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гринько Григорій Федорович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
