ГРЕНАДЕРСЬКОГО ПОЛКУ ПРОЦЕС У КИЄВІ 1917 — суд. процес, що розпочався 17(04) верес. у Київ. окружному суді над 78 солдатами гвардії Гренадерського полку 2-ї піх. гвард. д-зії 1-го гвард. корпусу 11-ї армії Південно-Західного фронту та головою полкового к-ту поручиком більшовиком Г.Дзевалтовським. Підсудні звинувачувались у тому, що виступили призвідниками відмови полку виконувати наказ командування. 29(16) черв. під час огляду військ військ. і мор. міністром О.Керенським, який прибув на фронт, гвардії Гренадерський полк відмовився його слухати. До нього приєднався і гвардії Павловський полк. Г.Дзевалтовський від імені к-ту полку передав міністрові резолюцію 8500 солдатів цих двох полків, в якій засуджувався наступ на фронті як злочинний, висловлювалася недовіра Тимчасовому урядові й вимога встановлення влади рад. О.Керенському пропонувалося скласти повноваження військ. міністра. 7 лип.(24 черв.) комісар 11-ї армії І.Кирієнко пред’явив полку ультиматум про виконання вимог Тимчасового уряду і видачу призвідників, що й було зроблено. Були заарештовані чл. полкового к-ту, його голова Г.Дзевалтовський та солдати полку — всього 78 осіб.
192 ГРЕНДЖА
В.С. ГренджаДонський.
Суд. процес проходив при відчинених дверях. Із усіх звинувачених останнім словом скористався лише Г.Дзевалтовський, промова якого тривала кілька годин. Процес широко висвітлювався в київській пресі. Київська більшовицька організація використала його матеріали в агітаційній роботі серед солдатів київського гарнізону та робітників міста. Всі підсудні відмовилися визнати себе винними. 16(03) жовт. 1917, у день остаточного винесення вироку, біля будинку окружного суду, що охоронявся посиленим нарядом військ, зібралися сотні робітників і солдатів. Присяжні засідателі визнали невинність підсудних, яких тут же було звільнено з-під арешту. Військові власті оскаржили вирок, але Жовтневий переворот у Петрограді 1917 поставив крапку на цій справі. Літ.: 1917 год на Киевщине: Хроника событий. К., 1928; Революционное движение в русской армии. 27 февраля — 24 октября 1917 года: Сборник документов. М., 1968. О.Й. Щусь.
преси і пропаганди. Від 17 берез. до 5 лип. 1939 перебував у гортистських (див. М.Горті) тюрмах і таборах. У лип. 1939 емігрував до Словаччини, де працював над щоденником «Щастя і горе Карпатської України» і «Споминами», виданими вже після його смерті. В цей саме час вийшли з друку окремими вид. «В сторіччя Т.Шевченка» (1961), «Криваві тумани», «В тилу ворога» (обидві — 1965), «Наше півстоліття» (1967) та ін. Останні роки Г.-Д. працював над романом «Сини Верховини». В емігрантський період продовжував працювати як драматург, публіцист, літ. критик, автор худож. тв. для дітей. За літ. діяльність нагороджувався урядовими відзнаками Чехословаччини: орденом «За відбудову» (1965). П. у м. Братислава (нині столиця Словаччини), де й похований на цвинтарі «Славічіє удоліє». Літ.: Тези доповідей та повідомлень першої наукової конференції, присвяченої життю і діяльності В.С. Гренджі-Донського. Ужгород, 1995. М.М. Вегеш.
гій зустрічі з укр. делегацією відмовив їй в участі в новому уряді. В подальшому підтримував пророс. монархічні кола. Наприкінці 1918 змінив ген. Е.Людендорфа на посаді нач. Генштабу Німеччини. Працював міністром шляхів (1920—23), військ. міністром (1928—32) Німеччини часів Веймарської конституції. Літ.: Крах германской оккупации на Украине. М., 1936; Супруненко Н.И. Очерки истории гражданской войны и иностранной военной интервенции на Украине. (1918—1920). М., 1966; Гражданская война на Украине, 1918—1920. Сборник документов и материалов, т. 1, кн. 1—2. К., 1967. Є.М. Скляренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГРЕНАДЕРСЬКОГО ПОЛКУ ПРОЦЕС У КИЄВІ 1917» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
