ГРЕБЕНИКІВСЬКА КУЛЬТУРА — археол. к-ра періоду кам’яного віку (пізній мезоліт). Склалася і розвивалася в 7 тис. до н. е. в степах межиріччя Дністра і Пд. Бугу. Згодом нас. Г. к. розселилося в степовій зоні до Карпат і до Криму. Найвиразніші пам’ятки досліджено на Нижньому Подністров’ї в Одес. обл. (поселення на околиці с. Гребеники і поблизу с. Гіржове (обидва села у Великомихайлівському р-ні), поселення біля с. Доброжанове у Біляївському р-ні). Матеріальна к-ра представлена переважно крем’яними знаряддями праці (скребачки, дуже рідко різці, трапеції, вістря) та іноді залишками фауни. Основу економіки носіїв Г.к. складало полювання на тура, коня, віслюка, сайгака. Значна увага приділялась ускладненому збиральництву. Більшість нас. Г.к. вело кочовий спосіб життя, тому залишки жител та довготривалих поселень відсутні. Жили малими однородовими общинами (2—4 сім’ї), які по регіонах об’єднувались у племена. На поселенні Гіржове під кам’яною брилою знайдено поховання трьох дітей. Носії Г.к. разом із племенами кукрецької етноісторичної спільності (див. Кукрецька культура) стали суб’єктами формування в степах Пд. України культур неолітичного часу (див. Неоліт), ознакою якого є початки приручення великої рогатої худоби. Літ.: Станко В.Н. Мирное. К., 1982; Його ж. К проблеме сложения гребениковской культуры. В кн.: Исследования по археологии Северо-Западного Причерноморья. К., 1986. В.Н. Станко.
риства імені Шевченка» традиційну рубрику про нововідкриті пам’ятки та цікаві матеріали з археології, друкував статті про мистецькі та археол. пам’ятки Галичини в популярних львів. виданнях «Діло» та «Ілюстрована Україна». Під час Першої світової війни вступив до Легіону Українських січових стрільців. Загинув 1915 у бою під Галичем. Літ.: Петегирич В., Павлів Д. Археологія у дослідженнях членів НТШ. «ЗНТШ», 1991, т. 222. В.М. Петегирич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГРЕБЕНИКІВСЬКА КУЛЬТУРА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
