ГРАБЕЦЬ Омелян (псевдоніми — Батько, Вовк; 1909—10.04. 1944) — політ. діяч, полковник Української повстанської армії. Н. в с. Нове Село Любачівського пов. (нині тер. Польщі). Чл. Організації українських націоналістів (бандерівців), політв’язень концтабору в Березі Картузькій (1935—36), політ. тюрми (1939). Активіст ОУН на Холмщині. Учасник «похідних груп» ОУН (1941), провідник підгрупи на Воронезьку обл., обласний провідник ОУН Рівненщини (1941—42), Кам’янець-Подільщини (1942— 43), чл. Крайового військ. штабу ОУН, провідник Ген. округи на сх. укр. землях (1943—44) і командир військ. орг-ції УПА-Південь на сх. укр. землях, організатор відділів УПА-Південь на Кам’янець-Подільщині та Вінниччині. Загинув у бою з військами НКВС на Вінниччині. Літ.: Українська повстанська армія: Збірка документів за 1942— 1950 рр., ч. 1. Б/м, 1957; Українська Повстанська Армія в світлі документів з боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу 1942— 1950 рр.: Бойові дії УПА за 1943— 1950 рр. ч. 2. Лондон, 1960; Мірчук П. Українська повстанська Армія, 1942— 1952. Львів, 1991. О.Є. Лисенко.
славістів (1988—93). Чл. Гарвардського центру рос. досліджень. Співзасн. Міжнародної асоціації україністів (1989—90); 1990— 93 — її президент. Засн. та гол. ред. час. й вид-ва «Критика» (1997). Найважливіші англомовні праці: «Toward a History of Ukrainian Literature» («До історії української літератури», 1981) — розлога і дуже критична рецензія на методологію англомовної «Історії української літератури» Д.Чижевського; «The Poet as Mythmaker. A Study of Symbolic Meaning in Taras Shevchenko» (1982). Автор численних досліджень з історії укр. літ. (у т. ч. еміграційної), літ. критики й культурології, шевченкознавства, укр.-польс. і укр.рос. літ. зв’язків та теорії літ. доби романтизму. Тв.: У пошуках великої літератури. К., 1993; До історії української літератури: Дослідження, есеї, полеміка. К., 1997; К., 2003; Поет як міфотворець. Семантика символів у творчості Тараса Шевченка. К., 1998; Шевченко, якого ми не знаємо. (З проблематики символічної автобіографії та сучасної рецензії поета). К., 2000; Україна: підсумки століття. «Критика», 1999, № 11; Повернення критики. Там само, 2003, № 1-2; Символічна автобіографія у прозі Миколи Хвильового. Там само, № 6; Голодомор і пам’ять. Там само, № 12; Плагіят і його контексти. Там само, 2004, № 4. Літ.: Кац О. Грабович Григорій. «Плерома. Мала українська енциклопедія актуальної літератури» (Івано-Франківськ), 1998, № 3; Гундорова Т. Історіографічна формула Григорія Грабовича. «Сучасність», 2001, № 6. В.П. Швидкий.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Грабець Омелян» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
