ГОРОДНИКИ — категорія поземельно чи особисто залежного від шляхтича або заможного козака сільс. нас. в Україні 14— 19 ст. Г. володіли власними або користувалися чужими присадибними ділянками (городами). Виконували різні повинності на користь шляхти, козацької старшини, заможних козаків. Наймитували в багатих селян, купців, чумаків, цехових майстрів. У 17— 18 ст. Г., підсусідки, захребетники та загородники найчастіше фігурують не як різні групи, а як одна змішана група. Після селянської реформи 1861 більшість Г. одержали земельні ділянки у приватну власність без викупу. Літ.: Барвинский В.А. Крестьяне в Левобережной Украине в XVII— XVIII вв. Х., 1909; Маркина В.А. Крестьяне Правобережной Украины. Конец XVII — 60-е годы XVIII ст. К., 1971; Гуржій О.І. Еволюція соціальної структури селянства Лівобережної та Слобідської України (друга половина XVII—XVIII ст.). К., 1994. О.І. Гуржій.
ду (див. Повіт). Посаду Г. скасовано 25 берез. 1862. Літ.: Любавский М.К. Областное деление и местное управление Литовско-Русского государства ко времени издания первого Литовского статута. М., 1898. П.М. Сас.
171 ГОРОДОВИЙ
2) археологічна пам’ятка — залишки давньорус. міста-фортеці біля м. Шепетівка. Досліджено 1957—63. Збереглися три лінії валів та ровів, що оточують пл. понад 3,5 га. Під час розкопок виявлено спалені дерев’яні житла і госп. будівлі, знайдено с.-г. знаряддя (залізні частини плугів, багато серпів, коси, лопати, кам’яні жорна), знаряддя ремесла, численні побутові речі, скарби срібних ювелірних виробів, зброю (уламки мечів, шабель, стріли від луків та арбалетів, списи, бойові сокири, булави та обушки (кістені) тощо). На всій площі міста знайдено сотні кістяків людей, які загинули під час бою. За археол. даними, місто засноване у 12 ст. і зруйноване в 2-й пол. 13 ст., під час боротьби Данила Галицького проти монголів (див. Монголо-татарська навала). М.Каргер помилково ототожнив Г. з літописним Ізяславлем. М.П. Кучера.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГОРОДНИКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
