ГОРОДЕЛЬСЬКА УНІЯ 1413 — угода, укладена між польс. королем Владиславом II Ягайлом і вел. кн. литов. Вітовтом у замку Городля (на р. Зх. Буг) 2 жовт. на спільному польс.-литов. сеймі. Вона підтвердила чинність інкорпораційних умов Кревської унії 1385, задекларувала повторне об’єднання Корони Польської і Великого князівства Литовського (ВКЛ) в одну д-ву «на вічні часи» перед лицем воєн. загрози з боку нім. хрестоносців (див. Лівонський орден, Тевтонський орден) та «інших будь-яких неприятелів». За ВКЛ визнавалося право на автономію: зберігалась інституція велико-князівської влади у Литві й за Вітовтом закріплювався (щоправда, не спадково, а лише пожиттєво й під сюзеренітетом польс. короля) титул вел. кн. литов. Унія передбачала уніфікацію адм.-тер. устрою ВКЛ на взірець устрою Польс. королівства, першими кроками до чого мали стати запровадження у Литві сейму та столичних і земських вищих урядів (воєводств, каштелянств та ін.), що мали бути подібними до польс. Було визначено також принцип обрання монархів у
Польс. королівстві та ВКЛ за спільною згодою й ухвалою прелатів (вищі духовні особи в католицькій церкві), магнатів і шляхти обох країн. Продовжуючи та розвиваючи традицію, започатковану Кревською унією, Г.у. підтверджувала права на всі земельні наділи, «вольності» та привілеї, надані катол. церкві в литов. землях, зокрема у Вільно (нині Вільнюс), а також права та привілеї катол. панів, бояр і шляхти, проголошувала поширення пільг, якими користувалися власники вотчинних володінь, на пожалувані їм землі. У такий спосіб литов. боярство зрівнювалося у станово-правовому відношенні з польс. магнатами та шляхтою, зовн. проявом чого стало прийняття найвпливовішими його представниками польс. шляхетських гербів і заміна старого терміна «бояри» новим — «барони і нобілі». У спец. статтях Г.у. наголошувалося, зокрема, на тому, що «згідно із звичаєм Польського королівства, котрий здавна утримується», займати вищі урядові посади та бути допущеним до великокнязівської ради й користуватися усіма наданими правами і привілеями можуть лише пани і бояри — католики за віросповіданням і ті, хто отримав герби польс. шляхти, а не «відщепенці чи невірні», тобто представники правосл. та мусульманського населення. Комплекс документів Г.у. складають: 1) акт про прийняття родами польс. шляхти литов. бояр під свої герби; 2) акт, яким литов. бояри присягали на вірність польс. шляхті, Короні Польській, королю Владиславу II Ягайлу і вел. кн. Вітовту, обіцяючи в разі смерті Вітовта прийняти вел. князем литов. того, кого їм дасть король Владислав або його наступники і польс. шляхта; 3) акт, яким Владислав II Ягайло (король польс., верховний князь литов.) та Вітовт (вел. кн. литов.) визначали характер зв’язку ВКЛ із Короною Польською й надали низку привілеїв литов. боярам, застерігаючи, що ними можуть скористатися лише ті, хто буде уживати герби, дані польс. шляхтою. Г.у. заклала політико-правові основи для започаткованого ще умовами Кревської унії процесу тран-
сформації сусп.-політ. структури ВКЛ, її зближення й поступового зрощення з такою ж структурою Польс. королівства. В істор. літ. Г.у. справедливо вважають перемогою польс. дипломатії. Унія була укладена після зміцнення міжнародного становища Литви, яке стало результатом «Великої війни» 1409—1411 з рицарями-хрестоносцями, однак вона нав’язала Литві другорядну роль у новому держ. об’єднанні. Політ. наслідки унії також були неоднозначні. Закріплюючи за литов. катол. знаттю панівне становище у ВКЛ, унія водночас послаблювала позиції цієї знаті у князівстві, загрожуючи йому розбратом на реліг. ґрунті й повним розривом співробітництва катол. знаті з правосл. частиною нас., у середовищі якого дедалі більше посилювалися тенденції до політ. сепаратизму. Разом з тим Г.у. створила певні умови для сприйняття нас. ВКЛ культ. здобутків зх.-європ. цивілізації. Дж.: Akta unji Polski z Litwą 1385—1791. Krakоw, 1932. Літ.: Kutrzeba S. Unia Рolski z Litwą. В кн.: Polska i Litwa w dziejowym stosunku. Krakоw, 1914; Paszkiwicz H. O genezie i wartości Krewa. Warszawa, 1938; Пичета В.И. Польско-литовские унии. В кн.: Пичета В.И. Белоруссия и Литва в XV— XVI вв. М., 1961; Bardach J. Krewo: Lublin. Z problemоw unji polskolitewskiej. В кн.: Bardach J. Studia z prawa Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVII w. Warszawa, 1970; Jučas M. Nuo Krevos sutarties iki Lublino unijos. Kaunas, 1970; Греков И.Б. Восточная Европа и упадок Золотой Орды. М., 1975; Wisner H. Unia. Sceny z przeszłości Polski i Litwy. Warszawa, 1988; Грушевський М. Історія України-Руси, т. 4. К., 1993. Ф.М. Шабульдо.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГОРОДЕЛЬСЬКА УНІЯ 1413» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
