ГОРЛЕНКИ — укр. козац.-старшинський, згодом дворянський рід. Походив від реєстрових козаків Прилуцької сотні Прилуцького полку Яцька та Лазаря Горленків. Лазар був прилуцьким полк. (1659, 1661—62, 1664—68, 1672— 77, 1678, 1680—87). Царським указом пожалуваний у дворяни (1665; див. Дворянство). Страчений козаками під час Кримсько-
Іоасаф (І.А. Горленко).
роду Г. поповнили ряди вищого духовенства. Павло Дмитрович (чернече ім’я — Пахомій) закінчив Київ. академію (див. КиєвоМогилянська академія). 1715 прийняв чернечий постриг, став ієродияконом. 1725 висвячений у сан ієромонаха Києво-Печерської лаври (1709—31). Іоаким Андрійович (чернече ім’я — Іоасаф; 08.09.1705—10.12.1754) — після закінчення Київської академії рукоположений у ієродиякона в Києво-Братському Богоявленському монастирі і призначений викладачем Київської академії (1731), згодом — ієромонах і екзаменатор Київ. архієпископії (1735), настоятель Лубенського Мгарського Спасо-Преображенського монастиря (1737), намісник Троїце-Сергієвої лаври (1745), єпископ Бєлгородський і Обоянський (1748). Канонізований 1911 РПЦ як преподобний, дні пошанування святого 4 верес. (ст. ст.), 10 груд. (ст. ст.). Нащадки з роду Г. поповнювали ряди бунчукових і військ. товаришів, сотників, військових канцеляристів, служили в рос. армії (див., зокрема, П.Горленко), були статськими чиновниками. Наприкінці 18 ст. — нобілітовані в дворянство. Рід Г. було внесено в губернські родовідні книги Російської імперії (опубл. 1798— 1816, 5-та ч.). Літ.: Лазаревский А. Описание старой Малороссии, т. 3. К., 1902; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 1. К., 1908; Святитель Иоасаф Горленко, епископ Белгородский и Обоянский (1705—1754). Материалы для биографии, собранные и изданные кн. Н.Д.Жеваховым, т. 1—2. К., 1907—09. В.В. Панашенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГОРЛЕНКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
