«ГОРИСЛАВИЧІ» — іронічна назва династії черніг. і новгородсіверських князів Ольговичів, нащадків Святослава Ярославича. Главу династії Олега Святославича названо в «Слові о полку Ігоревім» Гориславичем (від «гірка слава») за розпалювання усобиць і наведення хижих половецьких (див. Половці) ханів на Рус. землю. У літописах Г. виступають здебільшого як «Олговичи», «Олговы внуци», «племя Олгово». Олег Святославич (п. 1115) проводив політику співробітництва з половцями, використовував ханів у суперництві з ін. рус. князями, ухилявся від походів у степ. За це вел. кн. київ. Святополк Ізяславич і його співправитель у д-ві переяслав. кн. Володимир Мономах позбавили Олега Чернігова і дали йому якусь невелику волость на Сіверщині. Г. суперничали з нащадками Всеволода Ярославича і його сина Володимира Мономаха (Мономашичами) за заг.-рус. владу. Першим серед Г. київ. престол посів Всеволод Ольгович. Найвизначніший Г. — Святослав Всеволодич — був змушений вести боротьбу з половцями і досяг певних успіхів. М.Ф. Котляр.
го походу 1687 (див. Кримські походи 1687 і 1689). Дмитро Лазаревич (див. Д.Горленко) — прилуцький полк. (1693—1708), гетьман наказний (1705). Андрій Дмитрович — бунчуковий товариш (1708). Разом із І.Мазепою та швед. королем Карлом XII виїхав до м. Бендери (нині м. Бендер, Молдова), 1709 повернувся в Україну, невдовзі був репресований і проживав у Москві під наглядом (1709— 15). Брав участь у Гілянському поході 1726 (на пд.-зх. узбережжі Каспійського м. в Ірані). Іоаким Іванович — знатний військовий товариш (1715), бунчуковий товариш (1725). Брав участь у походах Низового корпусу (1725), командував загоном бунчукових товаришів, що виступив із Сулака (1726). Займав посади генерального хорунжого (1729—39), наказного гетьмана в Кримському поході 1737, генерального судді (1741, 1745). Петро Якимович — бунчуковий товариш (1742—76), прилуцький полк. (1767—72, 1773, 1776).
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««ГОРИСЛАВИЧІ»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
