ГОРБАНЬ Микола Васильович (08.12.1899—19.04.1973) — історик. Н. в с. Миколаївка Костянтиноградського пов. Полтав. губ. (нині село Зачепилівського р-ну Харків. обл.) в сім’ї нар. вчителя. Навч. на історико-філол. ф-ті Київ. ун-ту (1917—18) та в Харків. ун-ті (закінчив 1920). Чл. Української партії соціалістів-революціонерів. Зав. сектору каф-ри історії укр. к-ри, н. с. Ін-ту сходознавства. Вивчав історію соціальних рухів 18 ст. — Турбаївське повстання 1789—1793, рух С.Гаркуші, історіографічну спадщину О.Шафонського, Д.Багалія, біографію М.Максимовича. У квіт. 1931 заарештований у справі «Українського національного центру» (див. «Українського національного центру» справа 1930— 1931), засланий на 3 роки до Алма-Ати (нині м. Алмати, Казахстан), де вдруге заарештований в груд. 1933 у справі «Української військової організації» (див. «Української військової організації» справа 1933) і засланий до м. Тобольськ (нині місто в РФ). Після звільнення (1937) працював ст. н. с. Омського обласного архів. управління. Викладав у Омському держ. пед. ін-ті (звільнений 1950). Надрукував бл. 300 розвідок укр., рос. та казахською мовами, зокрема багато праць з історії Сибіру. Реабілітований 1960.
158 ГОРБАЧ
П. у м. Омськ (нині місто в РФ). Літ.: Лобурець В. Покликання — краєзнавець. (М.В.Горбань). В кн.: Репресоване краєзнавство (20—30-ті роки). К., 1991; Оглоблин О. Українська історіографія, 1917—1956. К., 2003. С.І. Білокінь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Горбань Микола Васильович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
