ГОЛУВКО Тадеуш-Людвік (Hołуwko Tadeusz Ludwik; псевдоніми — Киргиз, Отфіновський, Городинський; криптоніми — Г-ко Т. /Н-ко Т./; 17.09.1889—29.08. 1931) — польс. політик, військовик, дипломат, публіцист, соратник і послідовник Ю.Пілсудського, речник польс.-укр. порозуміння. Н. в м. Семипалатинськ (нині місто в Казахстані) в родині польс. засланця, учасника польського повстання 1863—1864. Закінчив г-зію в м. Вєрний (нині м. Алмати, Казахстан). Від 1909 навч. на природничому ф-ті Петерб. ун-ту, брав участь у нелегальних польс. орг-ціях, вступив до Польс. партії соціалістичної
(ППС). 1911 заарештований, 1912 звільнений із забороною навчатися в Російській імперії. Виїхав до Австро-Угорщини, навч. в Краківському університеті. 1913 відновив навчання у Петерб. ун-ті (ф-т права). На початку Першої світової війни виїхав до Варшави, брав участь у створенні Польської організації військової (ПОВ). Після здобуття Варшави німцями в серп. 1915 ув’язнений. Після звільнення в серед. 1916 виконував обов’язки кер. політ. реферату (сектору) ПОВ у Варшавському окрузі. 1917—18 співред. тижневика «Rząd i Wojsko», органу ПОВ. У лютому 1918 направлений до України та Росії, проводив переговори у зв’язку з організацією Армії Галлера. В квіт. 1918 як політемісар ЦК ППС вів у Москві переговори в справі спільних дій проти німців. Після відродження Польщі працював в органі ППС «Robotnik», 1919 очолював пресовий від. Мін-ва праці та сусп. опіки. Від 1921 був гол. ред. час. «Trybuna», з 1923 співпрацював із час. «Droga». Од груд. 1925 очолював Інститут дослідження національних справ у Варшаві. Від берез. 1927 — нач. Сх. від. МЗС Польщі. Обраний до сейму 1930, пішов із посади в МЗС. Діяльний учасник формування політики Польщі щодо нац. меншин, виступав за створення незалежної України (без Східної Галичини) на федеративних засадах із Польщею. Ідеолог руху за надання українцям територіальної автономії у межах Польс. д-ви. Брав активну участь у переговорах з представниками нац. меншин, насамперед з українцями. Убитий в м. Трускавець. Справжніх убивць Г. не було знайдено. Теракт приписували бойовикам Організації українських націоналістів В.Біласу і Д.Данилишину. За новітніми даними (Ю.Киричук), замах вчинив Р.Шухевич. ОУН нібито закидала Г. духовне роззброєння укр. суспільства й поширення угодовських настроїв. Існують й ін. версії, напр.: убивство здійснила «якась польська шовіністична кліка» за допомогою агентури польс. поліції в ОУН (І.Кедрин). Вірогіднішою є точка зору В.Бончковського, що вбивство Г. здійснила «совєтська агентура» в
ОУН, подібно до того, як та сама зацікавлена сторона усунула С.Петлюру. За оцінкою В.Бончковського, «з крові Голувки» постав «Biuletyn Polsko-Ukraiński». Тв.: Oficer polski. Warszawa, 1921; Kwestia narodowościowa w Polsce. Warszawa, 1922; (1927); Co robotnik polski zdobył przez niepodległość? Warszawa, 1923; Minimalny program polityki polskiej we Wschodniej Galicji i na tzw. «kresach». «Droga», 1924, nr. 10; Przez dwa fronty: Ze wspomnień emisariusza politycznego z 1918 roku, cz. 1—2. Warszawa, 1931; Ostatni rok. Warszawa, 1932; Tadeusz Hołоwko o demokracji, polityce i moralności życia publicznego. Warszawa, 1999. Літ.: Paprocki S.J. Śp. T.Hołоwko wobec problemуw narodowołciowych. «Sprawy Narodowołciowe», 1931, nr. 4/5; Bączkowski W. Sprawa ukraińska. «Kultura», 1952, N 7/8 (57/58); Мірчук П. Нарис історії Організації Українських Націоналістів, т. I (1920— 1939). Мюнхен—Лондон—Нью-Йорк, 1968; Книш З. Городок. Торонто, 1973; Кедрин І. Життя — події — люди: Спомини і коментарі. Нью- Йорк, 1976; Nałęcz T. Polska Organizacja Wojskowa 1914—1918. Wrocław—Warszawa—Krakоw—Gdańsk—Łуdź, 1984; Werschler I. Z dziejоw obozu belwederskiego: Tadeusz Hołоwko, życie i działalność. Warszawa, 1984; Torzecki R. Kwestia ukraińska w Polsce w latach 1923—1929. Krakоw, 1989; Стемпень С. Поляки й українці в II Речі Посполитій: спроба діалогу. В кн.: Польсько-українські студії, т. 1. Україна—Польща: Історична спадщина і суспільна свідомість: Матеріали Міжнар. наук. конф., Кам’янець-Подільський, 29—31 трав. 1992 р. К., 1993; Paruch W. Od konsolidacji państwowej do konsolidacji narodowej: mniejszości narodowe w myśli politycznej obozu piłsudczykowskiego (1926—1939). Lublin, 1997; Комар В.Л. «Українське питання» в політиці урядів Польщі (1926—1939 рр.). «УІЖ». 2001, № 5; Łossowski P. Dyplomacja polska 1918— 1939. Warszawa, 2001; Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів. Львів, 2002; Політичний терор і тероризм в Україні. XIX—XX ст.: Історичні нариси. К., 2002. О.С. Рубльов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Голувко Тадеуш-Людвік» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
