ГОЛУБЄВ Степан Тимофійович (25.09.1848—1920) — церк. історик, археограф, архівознавець. Канд. богослов’я, проф., чл.-кор. Петерб. АН (1908). Н. в с. Ардатов Пензенської губ. (нині с-ще міськ. типу Нижегородської обл., РФ). Освіту здобув у Пензенській семінарії та Київській духовній академії, яку закінчив 1874. У цьому ж році розпочав викладацьку діяльність у Київ. духовній акад.: читав курс лекцій з історії «західноруської» (укр.) правосл. церкви. Від 1885 викладав історію церкви у Київ. ун-ті. 1910 звільнений зі штату Київ. духовної акад. за вислугою літ, але продовжував читати лекції з історії рос. церк. розколу (див. Розколи церковні) як позаштатний проф. Наук. інтереси Г. визначилися ще в студентські роки. Ступінь канд. богослов’я він одержав за працю «Вступление Петра
Могилы на Киевскую митрополию и отношение его к Исае Копинскому». Ця тема була розвинута у фундаментальній 2-томній праці, присвяченій визначному церк., освіт. і громад. діячеві — київ. митрополиту П.Могилі, де на основі великого кола джерел всебічно проаналізовано стан правосл. церкви на укр. та білорус. землях після проголошення Берестейської церковної унії 1596, діяльність митрополита, його реформи церк. та культ.-освіт. життя, коло сподвижників і послідовників. Г. репрезентує київ. істор. документальну шк. 2-ї пол. 19 ст., є прибічником методу критичного аналізу текстів. Він зіставляв різні за видами джерела, визначаючи їх автентичність. У полеміці з Ф.Тітовим наголошував на необхідності всебічного вивчення документальних матеріалів. Досліджував, упорядковував та публікував документи з історії Церкви — грамоти церк. ієрархів, королів. привілеї, заповіти, дарчі, листи, літ. пам’ятки та ін. Наук. діяльність Г. була високо оцінена, за 1-й т. видрукуваних ним досліджень рада Київ. духовної акад. надала йому ступінь магістра, за 2-й — д-ра церк. історії. Вчений розробляв широке коло тем, пов’язаних з епохою П.Могили — діяльність Братської школи як предтечі КиєвоМогилянського колегіуму (див. Києво-Могилянська академія), книгодрукування, церк.-істор. пам’ятки Києва, монастирі та ін. Свої розвідки публікував у «Трудах Киевской духовной академии», «Киевской старине», «Киевских епархиальных ведомостях», «Православном обозрении». Був чл. багатьох наук. т-в, зокрема Київ. церк.-археол. т-ва, Історичного товариства Нестора-літописця. Г. співпрацював із Київською археографічною комісією, чл.-співробітником якої став 1893. Він започаткував новий напрям у видавничій діяльності комісії, підготував 3 томи «Архива Юго-Западной России», де опубліковано пам’ятки укр. полемічного письменства кін. 16 — 1-ї пол. 17 ст. Серед них — тв. І.Вишенського, Г.Смотрицького, М.Смотрицького, С.Косова, П.Могили. Полемічний твір «Літос або камінь», написаний оточенням митрополита, опубл. разом із коментаря-
ми К.Саковича, який порвав із православ’ям, став унійцем, але істинною вірою визнав католицизм. Г. підготував до видання «Синопсис» та «Хроніку» Феодосія Сафоновича, продовжував співпрацю з Археогр. комісією УАН. Мав велику власну б-ку. Тимчасовий к-т із заснування нац. б-ки Укр. д-ви у берез. 1919 дав охоронне посвідчення, вказуючи, що веде переговори про придбання б-ки проф. Г. Б-ка була придбана, але не залишилася цілісним зібр., книги її розпорошені у фондах НБУВ. П. у м. Київ. Похований у Видубицькому Свято-Михайлівському монастирі. Матеріали про життя та діяльність Г. зберігаються у ЦДІА України, ф. 711, оп. 1, спр. 10907; Ін-ті рукопису НБУВ, ф. 194, спр. 5, 104, 112.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Голубєв Степан Тимофійович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
