ГОГОЦЬКИЙ Сильвестр Сильвестрович (17(05).01.1813—11.07 (29.06).1889) — філософ, історик філософії, представник київ. духовно-академічної філос. шк. Магістр богослов’я, д-р філософії та філології. Н. в м. Кам’янець-Подільський в родині священика. Закінчив Кам’янець-Подільське духовне уч-ще, семінарію, Київську духовну академію, від 1841 — проф. філософії Київ. духовної акад., від 1843 — Київ. ун-ту, з яким до кінця життя пов’язана його діяльність. Критично переосмислив погляди І.Канта і Г.-В.Геґеля, органічно поєднував філос. та історико-філос. підходи при осмисленні проблем буття, надаючи особливого значення принципові історизму. Розмежував філософію і релігію як різні форми світосприйняття, що розвиваються за власними законами. Виокремив два типи пізнання: нижчий, пов’язаний з розумовою діяльністю, та вищий, який ґрунтується на вірі й дає змогу осягнути сенс людського життя. Осн. праці: «Про характер філософії середньовіччя» (1849), «Філософський лексикон», т. 1— 4, ч. 1—5 (1857—73). Остання є першою в Російській імперії філос. енциклопедією. Тв.: Обозрение системы философии Гегеля. К., 1860. Літ.: Горський В.С. Історія української філософії: Курс лекцій. К., 1996. О.В. Бучма.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гогоцький Сильвестр Сильвестрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
