ГЛЯДКІВСЬКИЙ Павло Семенович (28.02.1896—листоп. 1979) — історик, етнограф. Учень М.Грушевського. Н. в с. Михайлівка (нині село Кіровогр. обл.). Після закінчення 1916 Одес. г-зії вчителював у селах на Одещині. 1920—23 навч. на літ.-лінгвістичному циклі Київ. ін-ту нар. освіти. 1924—30 — аспірант, 1930 — н. с. Науково-дослідної кафедри історії України при ВУАН у Києві. Автор численних рецензій в наук. ж. «Первісне громадянство та його пережитки на Україні» (1926—29). 8 квіт. 1930 захистив промоційну роботу «Казка про вдячного мерця» (робота не опубл.). 1924—30 — коректор, секретар редакції ж. «Україна». Дійсний чл. Істор. секції ВУАН із 1930. 1924—33 — співробітник Культурно-історичної комісії при ВУАН. Звільнений з роботи у ВУАН у серп. 1933. Більше до наук. роботи не повертався. 1933—35 — економіст на будві з-ду в м. Ертиль (нині місто Воронезької обл., РФ). 1935— 41 — на пед. роботі в Києві. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 під час гітлерівської окупації працював у вид-ві «Школа» та в середніх школах Києва. У жовт. 1943 вивезений до Німеччини. Влітку 1945 повернувся до України. 1945—48 викладав у шк. м. Первомайськ. 1949 заарештований і засуджений до 10 років позбавлення волі. Після звільнення 1954 вернувся до Первомайська, де працював бухгалтером. П. у м. Київ. Реабілітований 1989. Рукописи Г. зберігаються в Ін-ті рукопису НБУВ. О.В. Юркова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «П.С. Глядківський» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
