ГЛАГОЛИЦЯ (від старослов’ян. глаголъ — «слово», глаголити — «говорити») — одна з двох (ін. — кирилиця) найдавніших систем слов’ян. письма (азбук), ств. бл. 863 слов’ян. просвітителем Константином (у чернецтві Кирило), родом із м. Салоніки, Греція (див. Кирило і Мефодій). Безсумнівним є зв’язок більшості літер Г. з грец. графікою, деяких — із самарянською різновидністю давньоєврейс.; форма літер — оригінальна. Як система знаків Г. ідеально відповідала слов’ян. звуковій системі 9 ст. Г. написані найдавніші старослов’ян. пам’ятки (див. Глаголичні пам’ятки). Пам’ять про Кирила-Константина як творця Г. збереглася в Русі, Г. тут називали «куриловицею
Наприкінці 10 ст. в Болгарії, а згодом і в ін. слов’ян. країнах Г. почала витісняти кирилиця. В.В. Німчук.
Глаголиця.
(кириловицею)». Найдавніша збережена пам’ятка, написана Г., — Київ. глаголичні листки (кін. 9 або поч. 10 ст.), привезені, мабуть, із монастиря св. Катерини на п-ві Синай. У найдавніших пам’ятках літери Г. заокруглені, кустата Г. з’явилася 12 ст. у Хорватії. Спочатку Г. вживано в місцях діяльності слов’ян. просвітителів Кирила-Константина та Мефодія — у Великоморавському князівстві та Паннонії (нині це зх. ч. Угорщини, пн. ч. Хорватії та сх. ч. Австрії). Вигнані з цих країв лат. духівництвом після смерті Мефодія (885) учні слов’ян. просвітителів перенесли Г. на тер. сучасних Болгарії й Македонії, де її використовували до 12 ст., та Хорватії (й досі збереглася в церк. вжитку). Хорватське книгодрукування Г. розпочалося в 15 ст. З Болгарії та Македонії Г. поширилася на Русь, але сх.-слов’ян. книг, писаних Г., не знайдено: у текстах, написаних кирилицею, трапляються лише деякі глаголичні літери. Збереглися окремі глаголичні літери і в храмових графіті. Як алфавіт Г. була відома в Україні і в 17 ст. Її подав у своїй граматиці І.Ужевич (див. Граматика Івана Ужевича). Різновид Г. в Україні використовували (напр., П.Беринда) як тайнопис.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГЛАГОЛИЦЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
