ГІРЕЇ (Гереї) — династія татар. ханів з нащадків Чингізхана в Криму 15—18 ст. Започаткував її Хаджі-Гірей (р. н. невід. — 1466), який займав престол Крим. уділу Золотої Орди (1428, 1434) і, скориставшись її розпадом, проголосив незалежність. Сформувалося нове політ. і держ. утворення — Кримське ханство (1449). Син Хаджі-Гірея Менглі-Гірей після боротьби зі своїми братами при підтримці турец. султана Мегмеда II посів ханський престол і визнав васальну залежність Крим. ханства від Османської імперії (1475). Мухаммед-Гірей I з 20-тис. військом дійшов (1517) до м. Тула (нині місто в РФ), Іслам-Гірей з 60-тис. (1527) — до р. Ока (прит. Волги), Девлет-Гірей І зі 100-тис. — спалив Москву (1571), однак зазнав поразки (1572) під м. Серпухов (нині місто Моск. обл., РФ) і Молодями (нині с. Молоді Моск. обл., РФ). Надалі Г. постійно брали участь у загарбницьких війнах Туреччини, здійснювали грабіжницькі напади на укр., рос., молдов., білорус., польс., литов. та ін. землі. Г. мали виключне право на найвищі посади Крим. ханства — хана, калги-султана, нурредин-султана, сераскір-султана, ор-бея (або намісника перекопських воріт) та ін. Туреччина могла зміщувати і призначати нових осіб на ці посади, однак обов’язково з династії Г. З цією метою при сул-
108 ГІРНИК
О.М. Гірник.
Дати та написання імен, наведені в таблиці, можуть не збігатися з датами та написанням імен, поданими в статтях енциклопедії.
танському дворі в Стамбулі постійно утримувалося чимало вихідців із роду Г., кожному з яких султан міг надати найвищу посаду в Криму, змістивши неслухняного попередника. Відносини між Г. та права кожного з них визначав принцип старшинства, згідно з яким після смерті хана право на трон переходило не від батька до сина, а до старшого з династії Г. Згідно з ранговою субординацією, сини хана займали сьоме місце. Цей принцип часто порушувався, що призводило до міжусобної боротьби між Г., в результаті якої переможені вибували за межі Криму, часто на заслання на о-в Родос в Егейському м. (нині Греція), відмежовувалися від свого роду. Міжусобна боротьба між Г. за владу спричиняла часту зміну правителів ханства. Одна й та сама особа з роду Г. могла обіймати найвищу посаду кілька разів: ДжанібекГірей був ханом двічі (1610—22, 1627—33), Мухаммед-Гірей IV — двічі (1641—44, 1654—65), СелімГірей I — чотири рази (1671—78, 1682—83, 1692—99, 1702—04), Девлет-Гірей II — чотири рази (1699—1702, 1707—13, 1716, 1724—
25), Каплан-Гірей I — тричі (1707, 1713—16, 1730—36) і т. д. Для особистої охорони хана існував спец. загін із кількох тисяч найкращих воїнів, кількох сотень яничар турец. піхоти. На озброєнні він мав кілька гармат невеликого калібру, а його клейнодами служили бунчук із білого кінського хвоста, прикріпленого на довгу палицю, а також турец. шовковий прапор зеленого з червоним кольору. В ході міжусобної боротьби Г. не раз зверталися до запорожців по допомогу. Зокрема, калга-султан Шагін-Гірей уклав Запорозько-Кримський договір 1624, а 1648 Іслам-Гірей III вступив у союз з Б.Хмельницьким, однак виявив себе ненадійним союзником у Зборівській битві 1649, Берестецькій битві 1651 та Жванецькій облозі 1653. Останній хан Крим. ханства Шагін-Гірей після приєднання Криму до Росії (1783) зрікся влади й емігрував до Туреччини. Літ.: Кондараки В.Х. Универсальное описание Крыма, ч. 10. СПб., 1875; Смирнов Н.А. Россия и Турция в XVI—XVIII вв., т. 1—2. М., 1946. В.В. Панашенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГІРЕЇ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
