ГЕТЬМАН ВЕЛИКИЙ КОРОННИЙ, великий гетьман коронний — верховний головнокоманд. (не враховуючи короля) військ Корони Польської у 15—18 ст. У Великому князівстві Литовському подібні функції виконував великий гетьман литов. Термін «гетьман» походить зі старонім. мови (Hauptmann) і означає «командувач». На початку 15 ст. він був запозичений чеськими гуситами, пізніше з’явився в Польс.-Литов. д-ві. Введення уряду (посади) Г.в.к. у Польщі було пов’язане з виникненням постійного найманого війська. 1503 цей уряд був у цілому сформований. Гетьмани великі, а також гетьмани польні коронні призначалися королем, який передавав їм символи влади — клейноди, тобто булаву та бунчук. Посада Г.в.к. надавалася фактично пожиттєво (формально — від 1581) і, як правило, магнатам. Під владою Г.в.к. перебували практично всі коронні війська (посполите рушення, тобто шляхетське ополчення, наймані війська
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГЕТЬМАН ВЕЛИКИЙ КОРОННИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
