ГЕНОЦИД, масове знищення населення УРСР гітлерівцями. Г. (від грец. гЭнпт — рід, плем’я і лат. caedo — вбиваю) — фізичне знищення окремих груп нас. за расовими, нац. та реліг. мотивами, один із найтяжчих злочинів проти людства. Органічно пов’язаний з ідеологіями, в основі яких лежить расова і нац. ненависть. Караність Г. як міжнар. злочину передбачена статутами міжнар. воєн. трибуналів, а також спец. міжнар. конвенцією «Про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього» (схвалена Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 9 груд. 1948; ратифікована СРСР 18 берез. 1954). Згідно з конвенцією, під Г. розуміють дії, вчинені з наміром знищити повністю або частково будь-яку нац., етнічну, расову чи реліг. групу (це такі дії, як: вбивство членів групи, заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень або таких, що призводять до розумового розладу, навмисне створення їм таких умов життя, які
спричинюють їхнє повне або часткове фізичне вимирання, зокрема дій щодо запобігання народжуваності, насильницької передачі дітей ін. — етнічній, расовій чи реліг. — групі людей тощо). Конвенція передбачає покарання також за змову з метою здійснення Г., за пряме і публічне підмовляння до вчинення Г., за намір до вчинення Г. і співучасть у ньому. Винних у скоєнні Г. видають країнам, де вони скоїли злочин, чи міжнар. суду, відповідно до законодавства кожної країни та чинних договорів. Злочини Г. у масових масштабах здійснювалися на теренах України не раз, зокрема, в період гітлерівської окупації УРСР у роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945. У вироку Нюрнберзького міжнар. воєн. трибуналу (див. Нюрнберзький процес 1945—1946) констатувалося, що на тимчасово окупованій тер. СРСР гітлерівці реалізовували план вигнання і знищення місц. нас. для того, «щоб колонізувати німцями очищену територію». Масові вбивства людей проводилися систематично і планомірно, за завчасно розробленою методикою, були однотипними. Корінних жителів винищували незалежно від соціального стану, віку, статі, національності, причетності до антифашист. руху. Мільйони людей прийняли мученицьку смерть у таборах смерті і гетто, яких налічувалося в Україні понад 230. Найбільшими «фабриками смерті» в Україні були табори в Дніпропетровську, Києві, Кіровограді, Львові, Раві-Руській, Славуті, Володимирі-Волинському, с. Богданівка (Одес. обл.) та ін. Масштаби реалізації політики Г. і «спаленої землі» (знищення населених пунктів разом із жителями) досягли апогею в період каральних операцій і з початком заг. відступу гітлерівських військ (літо — осінь 1943). Понад 250 сіл були повністю спалені разом із мешканцями, у т. ч. у Волин. обл. — 97, Житомир. — 32, Київ. — 17, Сум. — 21, Черніг. — 21. Плани нацистів передбачали також упровадження різноманітних заходів із метою підірвати біологічний потенціал народів
СРСР і загальмувати природний приріст населення. Серед них — широкомасштабна депортація молодих за віком людей на примусові роботи в Німеччину, концентрація дітей, захоплених у ході каральних акцій, в спеціально ств. закладах з метою їх онімечення, навмисне створення важких умов існування (голод, холод, розповсюдження епідемій, виснажлива фізична праця), фактична ліквідація мед. обслуговування, доведення народжуваності до якомога нижчого рівня, інтенсивна підготовка до введення обов’язкової стерилізації молодих жінок тощо. Заг. кількість жертв гітлерівського Г. в Україні становила бл. 4 млн мирного нас., крім того на примусові роботи в Німеччину було вивезено понад 2,4 млн осіб. Довоєн. рівня кількості жителів Україна досягла тільки в 2-му півріччі 1960. (Див. також Втрати людські України в Другій світовій війні.) Літ.: Андрюхин М.Н. Геноцид — тягчайшее преступление против человечества. М., 1961; Нюрнбергский процесс над главными немецкими военными преступниками: Сборник материалов, т. 7. М., 1961; Трайнин А.Н. Избранные произведения: Защита мира и уголовный закон. М., 1969; Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941—1945 гг., т. 3. К., 1975; Людские потери СССР в период второй мировой войны: Сборник статей. СПб., 1995; Нюрнбергский процесс: Право против войны и фашизма. М., 1995. Т.С. Першина.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГЕНОЦИД» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
