ГЕНЕРАЛЬНА ГУБЕРНІЯ — адм.-тер. одиниця, утворена 26 жовт. 1939 в окупованій німцями центр. ч. Польщі та поширена згодом на тер. Зх. України (див. Окупаційний режим на території України 1941—1944). Безпосередньо не входила до тер. Німеччини. Тер. Г.г. становила 95 742 км2 і поділялася на 4 дистрикти (області): Краківський, Люблінський, Радомський, Варшавський. 1 серпня 1941 до Г.г. приєднано тер. колиш. Дрогобицької (нині в складі Львів. обл.), Львів., Станіславської (нині ІваноФранк.) і Терноп. (крім деяких пн. р-нів) обл. УРСР, з яких було утворено п’ятий дистрикт — «Галичина». Це збільшило тер. Г.г. до 144 518 км2. Її нас. в берез. 1943 складало бл. 14,5 млн осіб, переважна більшість з яких — поляки. Укр. етнічна тер., що входила до Г.г., становила 63 тис. км2 з нас. 7 млн осіб, з них бл. 4 млн українців.
Держ.-правовий розвиток Г.г. відбувався в напрямі майбутнього злиття її з Німеччиною. Г.г. було офіційно проголошено побічним краєм (Nebenland) Великонімеччини. Найвища посадова особа — генерал-губернатор, який діяв від імені А.Гітлера. Він одночасно очолював націоналсоціаліст. партію в межах Г.г. Йому належала законодавча влада і підпорядковувався виконавчий орган — правління (уряд) Г.г. Урядом керував держ. секретар — заст. ген.-губернатора. Правління складалося з 12 (пізніше 14) від. (мін-в) і держ. секретаріату. Воно підпорядковувалося МВС Німеччини в Берліні, а у фахових питаннях — відповідним мін-вам. Офіц. друкованими органами правління були «Вісник розпоряджень для Генеральної губернії» та «Урядовий вісник Генеральної губернії». Кожен з п’яти дистриктів мав подібну адм. структуру правління. На чолі дистрикту стояв губернатор, призначений ген.-губернатором. Дистрикти були поділені на округи й окремі міста зі статусом округи. На місц. рівні було відновлено адм. поділ польс. часів — волості та громади. Керівні функції як в адміністрації Г.г., так і на рівні дистрикту й округи здійснювали виключно німці. Представники ін. національностей могли виконувати лише допоміжні функції, здебільшого на нижчих адм. рівнях. Урядова мова — нім. У Г.г. здійснювалася політика знищення євреїв і циган, примусових переселень і депортацій нас. на роботи до Німеччини (до кін. 1944 вивезено близько 2 млн осіб), безоглядної госп. експлуатації. Проводилися масові екзекуції цивільного нас., розстріли інтелігенції, винищення людей у концтаборах, а також шляхом встановлення мінімальних харчових паїв (карткова система) тощо. В результаті нас. Г.г. зменшилося майже на 4 млн осіб. Грабіжницька експлуатація промсті, обкладання величезними примусовими натуральними податками села, вивезення до Німеччини майна держ. установ і приватних осіб призвели до розорення економіки, зубожіння нас. Гол. принципи культ.-освіт. політики нацистського режиму в
Г.г. визначали сувору регламентацію всіх сфер духовного життя нас. і зведення цього життя в цілому до найпростіших форм; осн. елементами освіт. системи були початкові та професійні шк., покликані забезпечити мінімальний рівень освіти підростаючого покоління і підготовку його до виконання найпростіших функцій в с. госп-ві, пром-сті, ремеслі й торгівлі. Будь-яка політ. діяльність представників ін. національностей у Г.г. заборонялася. Дозволеними громад. установами були орг-ції допоміжного характеру. Проти окупантів на тер. Г.г. вели збройну боротьбу Армія Крайова, Армія Людова, Батальйони хлопські, Українська повстанська армія. Літ.: Кубійович В. Українці в Генеральній губернії 1939—1941. Історія Українського центрального комітету. Чикаго, 1975; Антонюк Н.В. Українське культурне життя в «Генеральній губернії» (1939—1944 рр.). Львів, 1997; Луцький О. Українське культурне життя Галичини під час німецької окупації 1941—1944 рр. В кн.: Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, вип. 3—4. Львів, 1997. О.І. Луцький.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГЕНЕРАЛЬНА ГУБЕРНІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
