ГЕНЕРАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ (ГА ООН) — один із гол. органів Організації Об’єднаних Націй, який визначає її політику. До складу ГА ООН входять усі д-ви-чл. ООН. Кожна д-ва має однаковий з ін. правовий статус, незалежно від її площі, чисельності нас., рівня екон. розвитку. Діяльність ГА ООН регулює Статут ООН. Пріоритетними напрямами у роботі ГА ООН є міжнар. співробітництво з підтримання миру та безпеки, роззброєння, соціального, екон. і нац.-культ. розвитку всіх д-в, охорони довкілля. Згідно зі Статутом ООН, ГА ООН здійснює важливі повноваження щодо внутр. життя ООН: обирає непостійних чл. Ради безпеки Організації Об’єднаних Націй та чл. Економічної і соціальної ради Організації Об’єднаних Націй спільно з Радою безпеки — суддів Міжнар. суду ООН, призначає Ген. секретаря ООН, приймає до ООН нових чл., схвалює бюджет ООН, контролює її фінансову діяльність, розглядає щорічні звіти про роботу всіх органів ООН та її спеціалізованих установ. Кожний чл. має в ГА
Делегація УРСР на першій сесії Генеральної Асамблеї ООН. Справа наліво: Д. Мануїльський, М. Бажан, В. Тарасенко, А. Война, М. Петровський. Лондон, 1946.
74 ГЕНЕРAЛЬНА
ООН один голос. Рішення з найважливіших питань приймаються більшістю у дві третини голосів присутніх і тих д-в, що беруть участь у голосуванні. Осн. форма діяльності ГА ООН — щорічні чергові сесії. На вимогу Ради Безпеки чи більшості членів ООН скликаються спец., або надзвичайні сесії ГА ООН. Робота кожної сесії відбувається на пленарних засіданнях і в к-тах. Рішення з питань, які розглядаються к-тами, ухвалюються на пленарних засіданнях і мають рекомендаційний характер. Офіц. і робочі мови ГА ООН — англ., франц., іспанська, рос., араб. і китайс. Засідання відбуваються у Нью-Йорку (США). Україна як одна з д-в — засн. ООН бере активну участь у роботі ГА ООН та її органів, вирішенні питань забезпечення миру, міжнар. співробітництва в галузі економіки, дослідження і використання космосу, Світового океану, охорони довкілля, збереження нац. і світ. культ. цінностей та ін. гол. питань діяльності ООН. У верес. 1998 на посаду Голови 52-ї сесії ГА ООН було обрано представника України, тодішнього міністра закордонних справ Г.Удовенка. Літ.: Фельдман Д.И., Яновский М.В. Генеральная Ассамблея ООН и вопросы развития международного права. Казань, 1968; Яновский М.В. Генеральная Ассамблея ООН. Кишинев, 1980; Удовенко Г. Під знаком реформування ООН. «Політика і час», 1998, № 2. І.М. Мельникова.
вецький, І.Виговський, І.Груша, С.Голухівський, М.Вуяхевич, З.Шимкевич, К.Мокрієвич, С.Прокопович, В.Кочубей, В.Чуйкевич, П.Орлик, С.Савич, М.Турковський, А.Безбородько (див. Безбородьки), В.Туманський та ін. Штат Г.в.к. складався з канцеляристів і ст. канцеляристів та служителів, які називалися підписками, протоколістами, реєстраторами, копіїстами, товмачами та ін. (див. Військові канцеляристи). У Г.в.к. служив козац. літописець С.Величко. Із 1720-х рр. Г.в.к., крім обов’язків щодо ведення діловодства, набула значення адм. колегіального органу виконавчої влади з правом розгляду і вирішення важливих питань держ. управління, видання указів і розпоряджень нарівні з гетьманом, надання генеральній старшині чинів і посад тощо. Відтоді поділялася на дві частини: «присутствіє», в якому засідали призначені з ген. старшини чл. Г.в.к., і власне канцелярію з чітко визначеним штатом канцеляристів і служителів та розмежуванням їхніх функцій на повиття (відділи). Обов’язки повитчика покладалися на ст. канцеляристів. У роки міжгетьманства (1724—27) управління Укр. козац. д-вою зосереджувалося повністю в руках правителів Г.в.к. У справах місц. управ-ління їй підпорядковувався Кіш Запорозької Січі. Діяла до ліквідації гетьманату інституту (листоп. 1764). Літ.: Джиджора І. Україна в першій половині XVII віку. Розвідки і замітки. К., 1930; Панашенко В.В. З історії національних державних інституцій: Генеральна військова канцелярія. В кн.: Національно-визвольна війна українського народу середини XVII століття: політика, ідеологія, військове мистецтво. К., 1998. В.В. Панашенко.
венства, міщанства і навіть селянства. Уже в ході нац. революції під проводом Б.Хмельницького й особливо після неї Г.в.р. набула досить широких законодавчих і суд. повноважень. Вона брала активну участь у затвердженні зовн.політ. договорів з ін. д-вами та складанні «статей» при обранні гетьмана (зокрема Переяславських статей 1659, Глухівських статей 1669, Конотопських статей 1672 та ін.), ухвалювала найважливіші рішення з екон. питань. Г.в.р. діяла особливо активно в період Руїни у зв’язку з бурхливими політ. подіями в Україні, зокрема з частими змінами гетьманів. За гетьманства І.Мазепи осн. функції Г.в.р. поступово було зведено лише до затвердження рішень ради генеральної старшини. Остання Г.в.р. відбулася в лют. 1750 у м. Глухів у зв’язку з формальним обранням гетьманом України К.Розумовського.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГЕНЕРАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
