ГВАНЬЇНІ Олександр та його «Хроніка європейської Сарматії». Г. (1534 або 1538—1614) — італ.польс. хроніст. Н. в м. Верона (Італія). Син італ. рицаря Амброджіо Г., разом з батьком 1561 переїхав до Польщі, щоб взяти участь у Лівонській війні 1558— 1583. Успішна військ. кар’єра (Г. був 18 років ротмістром у Вітебську, нині місто в Білорусі) забезпечила йому індигенат — визнання шляхетського звання в Речі Посполитій. У зрілому віці написав лат. мовою низку істор.геогр. та істор.-літ. творів, серед яких чільне місце належить хроніці «Опис європейської Сарматії» (присвячена істор.-геогр. опису світу, насамперед Європи), вид. якої вийшло у Кракові (1578), пізніше кілька разів перевидавалася в різних країнах. Ще більшої популярності набув польс. переклад хроніки, здійснений Марціном Пашковським, який дещо доповнив оригінал за згодою автора. Під назвою «Хроніка європейської Сарматії» («Kronika Sarmacyej Europskiei») твір вийшов у Кракові 1611. При написанні хроніки Г. використав
широке коло джерел, серед яких твори істориків і письменників античності і середньовіччя, а також доби Відродження. Відчувається текстуальний вплив на Г. хронік польс. авторів (Я.Длугош, М.Меховський, М.Кромер, М.Бєльський, М.Стрийковський). У творі міститься чимало оригінальних даних, особливо щодо історії Речі Посполитої 16 ст., багато ілюстрацій, карт. Хроніка складається з 10 книг. Опис України, частково й Білорусі, дано в 3-й книзі (проте укр. сюжети є і в ін. книгах — польс., литов., моск., татар. та ін.). В ній наведено відомості про походження русинів — українців, політ. історію Київської Русі, історію видатних князівських родів, насамперед Острозьких, є істор.-геогр. огляд України та Білорусі, охарактеризовано їхні природні умови, описано герби міст тощо. Велику увагу приділено укр. козацтву, висвітлено його боротьбу проти агресії Османської імперії та її союзників, зокрема молдов. похід Івана Підкови. Хроніка Г. мала велику популярність в Україні, її використовували при написанні своїх творів З.Копистенський, С.Косов, Ф.Софонович, П.Кохановський, І.Галятовський, Г.Граб’янка, автор «Історії Русів» та ін. П. у м. Краків. Тв.: Хроніка про Татарську землю. Запоріжжя, 2000; Хроніка європейської Сарматії (молдавська і турецька частини). Запоріжжя, 2003. Літ.: Мицик Ю. Опис Чехії в «Хроніці» Олександра Гваньїні. «Хроніка—2000», 1999, вип. 25—26. Україна—Чехія, ч. 1. Ю.А. Мицик.
той самий день сотня у складі лейб-гвард. козац. полку вирушила до м. Вільно (нині м. Вільнюс). На початку Війни 1812 Чорномор. лейб-гвард. сотня брала участь в ар’єргардних боях і партизан. війні, а під час наступу рос. військ ішла в авангарді. Сотня відзначилася у битві під Кульмом (нині м. Хлумець, Чехія) і в Лейпцизькій битві (1813), дійшла до Парижа. 1815 лейб-гвард. Чорномор. сотня була перетворена на ескадрон. 23 серп. 1826 імп. Микола I наказав сформувати в Чорномор. козац. війську ще один гвард. півескадрон. 1833 склад конвою збільшився до двох ескадронів. З цього часу Чорномор. дивізіон у складі двох ескадронів налічував 336 козаків. Гвард. кубанські козац. ескадрони вдало діяли під час російсько-турецької війни 1877—1878, відзначившись у битвах біля Гірського Дубняка та Ловчи (тер. нинішньої Болгарії). Після Лютневої революції 1917 Г.к. було розформовано. Літ.: Петин С. Собственный Его Имп. Величества Конвой. СПб., 1899; Казин В.Х. Казачьи войска. Краткая хроника казачьих войск и регулярных частей. СПб., 1912; Фролов Б.Е. Формирование Черноморской гвардейской сотни. В кн.: Казаки в истории России. Краснодар, 1993; Галушко Ю.А. Казачьи войска России. Краткий историко-хронологический справочник казачьих войск до 1914 г. М., 1993; Энциклопедический словарь по истории Кубани с древнейших времен до октября 1917 г. Краснодар, 1997. Є.Д. Петренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГВАНЬЇНІ ОЛЕКСАНДР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
