ГАНДЗЮК Яків Григорович (21.03.1873—10.02.1918) — військ. діяч, генерал-майор. Н. в с. Лозове (нині с-ще міськ. типу Деражнянського р-ну Хмельн. обл.) в сім’ї правосл. священика. Закінчив г-зію у Вінниці, Одес. піх. юнкерське уч-ще (1896). Учасник російсько-японської війни 1904— 1905. У роки Першої світової війни — командир Двінського полку, нач. 104-ї піх. д-зії. Одним із перших на Південно-Західному фронті українізував рос. д-зію, яка ввійшла до складу Першого українського корпусу ген.-лейтенанта П.Скоропадського. Полки д-зії Г. зайняли Вінницю, Бердичів, Житомир і не пропустили противника до Києва. В груд. 1917 брав участь у боях з частинами збільшовиченого 2-го гвард. корпусу. 11 січ. 1918 (29 груд. 1917) очолив цей корпус. На поч. лют. 1918 виїхав до Києва для вирішення долі корпусу. Потрапив у полон до більшовицьких частин М.Муравйова. За відмову перейти на службу до червоних був розстріляний. Похований на тер. Видубицького Свято-Михайлівського монастиря в Києві.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гандзюк Яків Григорович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
