ГАМАЛІЇ — укр. козац.-старшинський, згодом дворянський рід 2-ї пол. 17—18 ст. Засн. роду — Михайло (Мисько) — реєстровий козак Черкаського полку (1649), черкаський полковник (з 1662). Його брат Яків — паволоцький полковник (1674), шва-
46 ГАМАЛІЇВСЬКИЙ
Герб роду Гамалій.
Гамаліївський ПустинноХарлампіївський монастир. Собор Різдва Богородиці. 1735.
гер П.Дорошенка. Григорій Михайлович (див. Г.Гамалія) — військ. і держ. діяч. Андрій Михайлович — лохвицький сотник (1679—87), генеральний осавул (1689—94), брав участь у російсько-турецькій війні 1676—1681, Кримських походах 1687 і 1689. Михайло Андрійович — лохвицький сотник (1690—93), знатний військовий товариш (1693—95), генеральний бунчужний (1701— 03), наказний полтав. полковник (1705), генеральний хорунжий (1707), ген. осавул (1707—09). За участь брата Антона в антирос. виступі І.Мазепи відправлений на поселення до Москви, звідки 1715 повернувся в Гетьманщину. Антон Андрійович — прихильник І.Мазепи, ген. осавул (1708). За причетність до дій І.Мазепи засланий (1712) до Сибіру, згодом переселений у Москву. Наступні нащадки роду Г. входили до складу урядової козацької старшини і знатного військового товариства. Іван Михайлович — лохвицький сотник (1721—27), бунчуковий товариш (1727—50), брав участь у військ. походах — Ладозькому (1721), Низовому (1724; в Гілянь, Персія, нині Іран) та ін. Степан Михайлович — бунчуковий товариш (1723—25), від імені гетьмана наказного П.Полуботка їздив посланцем до Москви з клопотанням про обрання повночинного гетьмана (1723), брав участь у Сулацькому поході (1725—26). Іван Андрійович — бунчуковий товариш (1720), брав участь у російсько-турецькій війні
1735—1739, у т. ч. в поході на Хотин і його здобутті, миргород. наказний полковник (1750—52), генеральний суддя (1762). Чимало вихідців із роду Г. служили в рос. армії, досягли високих військ. чинів, зробили вагомий внесок у розвиток мор. флоту Російської імперії. Платон Якович (див. П.Гамалія) служив на Балт. флоті. Єлисей Якович служив на Балт. флоті, досяг рангу капітана. 1795 зарахований до штату Мор. кадетського корпусу. Брав участь у багатьох мор. плаваннях. Іван Григорович — капітан Балт. флоту. Григорій Михайлович служив на Балт. флоті, 1819 переведений на Чорномор. флот, при відставці отримав чин капітан-лейтенанта (1826) і перейшов на статську службу в Лохвиці та Полтаві. Іван Петрович служив на Балт. флоті в чині лейтенанта, 1818 був відряджений до Дунайської флотилії, де командував військ. плавбазами при Ізмаїлі та Кілії, під час російсько-турецької війни 1828—1829 брав участь у мор. битвах проти турец. флоту (1828, 1829), отримав чин капітана 1-го рангу. Багато нащадків роду Г. здобули добру освіту й займали високі пости на статській службі. Олександр Павлович закінчив юрид. ф-т Київ. ун-ту, написав дис. (1843), а згодом вів плідну діяльність у чині колезького секретаря, судді, депутата дворянства Лохвицького пов. Полтав. губ. (1847), колезького асесора (1864), голови Лохвицької земської управи (1868—69). Микола Миколайович закінчив Петерб. ун-т із ученим ступенем канд. права (1877), продовжив діяльність у суд. і статських установах Санкт-Петербурга. Аполлон Олександрович по закінченні Петерб. ун-ту (1890) працював у держ. органах, обирався депутатом 3-ї і 4-ї Держ. дум (див. Державна дума Російської імперії) від Чернігівської губернії. Літ.: Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 1. К., 1908. В.В. Панашенко.
шого храму на честь св. великомученика Харлампія відбулося 1702. Буд-во монастирських будівель (на кошти І.Скоропадського) завершилося 1708, тоді ж відбулося відкриття чол. монастиря. 1722 у родинному склепі на тер. монастиря поховано І.Скоропадського. У соборі Різдва Богородиці зберігалася чудотворна ікона Божої Матері. Там само було встановлено портрет гетьмана на весь зріст. Після пожежі 1794 монастир закрито, 1827—34 — відбудовано. Від 1924, за рад. влади, монастир не діяв. 1941, за гітлерівської окупації, роботу монастиря відновлено; певний час він продовжував діяти й після звільнення УРСР від окупантів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГАМАЛІЇ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
