ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ Яків Васильович (псевдоніми — Орел, Войнаровський, Правобережець; 1894 — березень 1943) — військ. діяч, активний учасник повстанського руху в Україні. Н. на Вінниччині. Здобув військ. освіту в старшинській шк., після чого воював на фронтах Першої світової війни. На поч. 1919 разом із А.Волинцем взяв участь у ліквідації більшовицького повстання проти Директорії УНР — т. зв. Меджибізької республіки. У квіт. того ж року (вже у ранзі сотника) прийняв від А.Волинця командування 61-м ім. Симона Петлюри піх. полком Армії Української Народної Республіки. Воював проти військ. частин Червоної армії (див. Радянська армія) на Поділлі й Київщині. Наказом гол. отамана військ УНР 15 лют. 1922 призначений командиром усіх повстанських загонів і підпільних орг-цій Правобережної України. Увійшов у історію повстанського руху як керівник найбільш тривалого рейду по Поділлю.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гальчевський Яків Васильович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
