ГАЛАН Ярослав Олександрович (псевдоніми — Яга, Мирон Яро,
Володимир Росович, Ігор Семенюк та ін.; 27.07.1902—24.10. 1949) — письменник, громад. та політ. діяч. Чл. Спілки рад. письменників України (1940). Н. в м. Динув (нині Польща) у сім’ї службовця. Закінчив г-зію у Перемишлі (нині м. Пшемисль, Польща), навчався у Віденському ун-ті (1922—26) та Краківському ун-ті (1926—28). Від 1924 — чл. Комуністичної партії Західної України. Викладав польс. словесність в укр. приватній г-зії у м. Луцьк. 1929 позбавлений права на пед. роботу в межах тогочасної Польщі як чл. КПЗУ та активіст прокомуніст. орг-ції революц. письменників «Горно» у Львові. 1930—32 — співробітник львів. часописів «Вікна» (друкованого органу «Горна») та «Нові шляхи». 1932—39 жив із випадкових заробітків. 1932 до УСРР на навчання виїхала його дружина — Г.Галан (Геник). 1937 її, студентку Харків. мед. ін-ту, за фальшивим звинуваченням арештували та невдовзі стратили. 1935 Г. було відмовлено у рад. громадянстві. Брав активну участь у комуніст. підпіллі, підготовці й проведенні Антифашистського конгресу діячів культури 1936 у Львові. Перебував під наглядом поліції, двічі (1936, 1937) був заарештований. Після приєднання Західної України до СРСР працював кореспондентом львів. обласної газ. «Вільна Україна» (1939—41), респ. газет — «Правда Украины» та «Радянська Україна» (1942—48). У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 — коментатор на радіостанції імені Тараса Шевченка (Саратов, нині місто в РФ, 1942), радіостанції «Радянська Україна» (Москва, 1943) та пересувній прифронтовій радіостанції «Дніпро» (1943), працював у групі журналістів при ЦК КП(б)У. Від листопада 1945 по квіт. 1946 — спец. кореспондент газети «Радянська Україна» на Нюрнберзькому процесі 1945—1946. У повоєнні роки Г. активно виступав проти русифікації нас. Львова, за об’єктивне висвітлення історії КПЗУ. 1949 — канд. у чл. ВКП(б). За офіц. версією, загинув від рук «українських буржуазних націоналістів».
Автор драматичних творів (п’єси «Дон-Кіхот із Еттенгайму» (1927); «Вантаж», «Вероніка», «99 %» (всі — 1930); «Осередок» (1932); «Недоспівана пісня» («Під золотим орлом», 1947); «Любов на світанні» (1949)), прози (найбільший тв. — повість «Гори димлять» польс. мовою, 1939), публіцистики (збірки «Їх обличчя», 1948, «Перед лицем фактів», 1949 та ін.), збірки радіокоментарів «Фронт в ефірі» (1943). Антиунійна публіцистика Г. (памфлети «Я і Папа», «Отець тьми і присні», «Присмерк чужих богів», «На службі у сатани», «Годі!») активно використовувалася владою для ідеологічного забезпечення насильницької ліквідації УГКЦ (див. Львівський собор Української греко-католицької церкви 1946). За кн. «Вибране» удостоєний Сталінської премії (1952, посмертно). Тв.: Твори, т. 1—4. К., 1977—80. Літ.: Ярослав Галан: Спогади про письменника. Львів, 1965; Вальо М.А. Ярослав Галан (1902—1949): До 80річчя з дня народження. Бібліографічний покажчик. Львів, 1982; Про Ярослава Галана: Спогади, статті. К., 1987; Ярослав Галан — борець за правду і справедливість: Документи. «УІЖ», 1990, № 2—3; Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20— 50-ті роки ХХ ст.). К., 1994; Бантышев А.Ф., Ухаль А.М. Убийство на заказ: кто же организовал убийство Ярослава Галана? Опыт независимого расследования. Ужгород, 2002. О.С. Рубльов.
Тв.: Жертвы ритуального обвинения в Заславе в 1743 г. (по актам Киевского центрального архива). К., 1912; Арендовали ли евреи церкви на Украйне. К., 1914; Два ритуальных процесса (по актам Киевского центрального архива). К., 1924; Житомирський погром 1905 р. «Україна», 1925, кн. 4. Літ.: Хитерер В. Еврейская историко-археографическая комиссия Всеукраинской Академии наук. В кн.: Документы, собранные Еврейской историко-археографической комиссией Всеукраинской Академии наук. К.—Иерусалим, 1999. В.А. Гриневич.
угорському флорину (1739). Наприкінці 18 ст. з означеннями «імператорський» чи «голландський» Г. позначав австрійс. чи голл. дукат, а з означенням «турецький» — алтун. Літ.: Lecca O.G. Dictionar istoric, arheologic si geografic al Romaniei. Bucureє ti, 1937; Moisil C. Monetele Romвniei. В кн.: Enciclopedia Romвniei persoanг moralв є i juridicв sub augustul patronaj al majestгtii sale regelui Carol II, vol. 1. Bucureє ti, 1938; Огуй О.Д. Монетно-лічильні найменування на Буковині та в Молдові в кінці 14 — першій третині 19 ст. Чернівці, 1997; Бырня П.П., Руссев В.Д. Монеты средневековой Молдавии: Историко-нумизматические очерки. «Stratum Plus: Археологический журнал», 1999, № 6; Огуй О. Позначення золотих монет у молдово-буковинських документах останньої третини XVII — першої половини XIX ст. (проблема «уг галбінів»). В кн.: Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових статей, т. 1. Чернівці, 2000. О.Д. Огуй.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Галан Ярослав Олександрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
