ГАЙДАЙ Зоя Михайлівна (19.05. 1902—21.04.1965) — співачка (сопрано). Нар. арт. СРСР (1944). Н. в м. Тамбов (нині місто в РФ) в сім’ї учителя співу. Закінчила Київ. муз.-драм. ін-т ім. М.Лисенка по класу співу О.Муравйової (1927). 1928—30, 1934—55 — солістка Київ., 1930—34 — Харків. театрів опери та балету. Створила понад 50 образів в операх укр., рос., зх.-європ. композиторів. Серед них — Наталка («Наталка Полтавка» М.Лисенка), Оксана («Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського), Чіо-Чіо-сан в однойменній опері Дж.Пуччіні. Виступала як камерна співачка. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 у складі фронтових бригад їздила з концертами безпосередньо на місця бойових дій. Викладала в Київ. консерваторії (1947—65). Лауреат Держ. премії СРСР (1941). Нагороджена 2-ма орденами Трудового Червоного Прапора та медалями. П. у м. Київ. Літ.: Зоя Михайлівна Гайдай. (Некролог). «Радянська Україна», 1965, 23 квіт.; Забарило Л.К. Документи до біографії З.М. Гайдай у фондах ЦДАМЛМ УРСР. «Архіви України», 1982, № 4; Калинкіна В. Нове про Зою Гайдай: (Із біографії артистки). «Культура і життя», 1982, 6 черв.; Колодяжна В. Народна артистка УРСР Зоя Гайдай. «Прапор», 1985, № 1; Божко Л. Незабутній друг: Спогади. [Про народну артистку СРСР З.М. Гайдай]. «Музика», 1989, № 4; Нариси історії української інтелігенції, кн. 3. К., 1994. Т.О. Комаренко.
ни (1998). Н. в с. Волосківці Менського р-ну Черніг. обл. Закінчив Моск. вище худож.-пром. уч-ще (1967). 1978—88 брав участь у худож. оформленні Держ. історико-культ. заповідника на о-ві Хортиця, 1980—82 — Київ. філіалу Центр. музею ім. В.Леніна (нині — Палац мистецтв «Український дім»). Оформив музеї: М.Коцюбинського в Чернігові (1982—83), космонавтики ім. С.Корольова у Житомирі (1983), Т.Шевченка в Києві (1984—87), с. Шевченкове Звенигородського р-ну Черкас. обл. (1998), Каневі (1999); Чорнобиля (див. Чорнобильська катастрофа 1986), Великої вітчизн. війни (1995—96; див. Великої вітчизняної війни 1941—1945 років національний музей) в м. Київ, нової експозиції в м. Форт Шевченка в Казахстані (1997) тощо. Автор живописних циклів «Яблуневі сади» (1980-ті рр.), «Розп’яття» (1988—90-ті рр.), «Історія України» (1990-ті рр.), пам’ятника загиблим під час спалення м. Батурин 1708 (2004). Виставки тв. Г. проходили в багатьох країнах світу. Творчості Г. присвячено худож.-документальний фільм «Гайдамацький шлях» (2001). Лауреат Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1985; надана творчому колективу за арх-ру і оформлення Київ. філіалу Центр. музею ім. В.Леніна).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гайдай Зоя Михайлівна» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
