ГAЄВСЬКИЙ Степан Юхимович (чернече ім’я Сильвестр; псевдоніми і криптоніми — С.Гай, С.Смілянець, С.Юхимич, Л.Гайка, С.Г-кий, С.Г-ій, С.Ю., Ст.Г-кий; 23.11, за ін. даними, 09.01.1876— 09.09.1975) — літературознавець, освіт. і церк. діяч. Дійсний чл. НТШ, Укр. наук. т-ва, УВАН. Н. в с. Михиринці (нині село Теофіпольського р-ну Хмельн. обл.). Закінчив історико-філол. ф-т Київ. ун-ту (1913), учень В.Перетца. 1918 — професорський стипендіат цього вузу. 1919—22 — викл. Кам’янець-Подільського ун-ту, 1923—29 — викл. різних вузів та шкіл Києва. 1926—30 — н. с. Комісії давнього укр. письменства при ВУАН, 1928—30 — н. с. Комісії старої історії України при ВУАН та н.-д. каф-ри історії України в Києві. Засн. і перший секретар Київ. будинку вчених (1927—28). 1929—31 — професор вузів міст Полтава та Кривий Ріг. Після арешту 1933 у справі УВО (див. «Української військової організації» справа 1933) висланий до Серед. Азії. 1939—41 викладав у м. Кременчук. 16 трав. 1942 обраний єпископом Української автокефальної православної церкви і хіротонізований на єпископа Лубенського з ім’ям Сильвестр. 1943 виїхав до Німеччини. Від 1949 — в Австралії, де мав окрему парафію св. Афанасія Лубенського. 1953 обраний правлячим єпископом з титулом архієпископа Мельбурнського та Австрало-Новозеландського. 1962 вийшов на пенсію. 1965 приєднався до УАПЦ в юрисдикції канадської митрополії.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гаєвський Степан Юхимович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
