ГАВРИЛЕНКО Тодор Матвійович (криптонім — Т.Г.; 08.06. 1899—23.03.1939) — історик, етнограф. Учень М.Грушевського. Н. в с. Новопавлівка (нині село Баштанського р-ну Миколаїв. обл.). 1924—28 навч. в Київ. ін-ті нар. освіти. 1925 був одним із організаторів і кер. гуртка к-ри укр. слова. 1925—28 — канд. в аспіранти, 1928—30 — аспірант Науково-дослідної кафедри історії України при ВУАН, 1925—30 — співробітник Культурно-історичної комісії при ВУАН. 1926 організував етногр. секцію краєзнавчого гуртка Ін-ту нар. освіти у Києві й до 1930 керував нею. 1927—30 брав участь в етногр. експедиціях на території сучасної Миколаївської області та Дніпрельстану (Дніпровської ГЕС). 1930—33 — н. с. каф-ри передісторії України Д.Яворницького при ВУАН. 1934—36 — н. с. Ін-ту історії матеріальної к-ри ВУАН.
Досліджував історію первісного сусп-ва на тер. України та історію Запорожжя (див. Запорозька Січ). Автор рецензій в журналах «Україна», «Первісне громадянство та його пережитки на Україні», а також робіт «Старші форми економічного побуту на Великому Лузі. Вівчарство і рибальство» («Первісне громадянство…»), «Запорожець Данило Несват» («Україна», обидві — 1929), «Погляди академіка М.М.Покровського на історію докласового суспільства у східних слов’ян» («Україна», 1932). 1936—37 вчителював. Репресований 1937. Покарання відбував у м. Маріїнськ (нині місто Кемеровської обл., РФ), потім у Магаданській обл. (нині РФ). П. під час ув’язнення. Реабілітований 1964. Рукописи робіт Г. зберігаються в Ін-ті рукопису НБУВ та Наук. архіві Ін-ту археології НАН України. Літ.: Юркова О. Історики «київської школи» М.С. Грушевського — дослідники Запорожжя. В кн.: Запорозьке козацтво в українській історії, культурі та національній самосвідомості: Матеріали міжнародної наукової конференції. К.—Запоріжжя, 1997. О.В. Юркова.
школі м. Ташкент, зав. укр. секції комісаріату освіти Туркестанської АСРР у складі РСФРР (1919). Чл. РКП(б) з 1919. Очолював від. освіти Галицького революційного комітету (1920). Від верес. 1920 — інструктор Наркомосу УСРР, з груд. 1920 — зав. Центр. Пролетарським музеєм у Полтаві, з лип. 1921 — заст. зав. Полтав. губосвітою. Від берез. 1922 — політ. комісар Полтав. ін-ту нар. освіти (ІНО) та кооп. технікуму, згодом — ректор Полтав. ІНО. Від січ. 1923 навч. в Комуністичному університеті імені Артема (Харків). Від груд. 1924 — ректор Харків. ІНО, з лютого 1930 — дир. Укр. НДІ педагогіки, згодом наук. працівник цього ж ін-ту; відп. секретар Укр. т-ва робітників науки і техніки для сприяння соціаліст. буд-ву (див. Всесоюзна асоціація робітників науки і техніки для сприяння соціалістичному будівництву в СРСР). Одержавши відомості про неминучий арешт, наклав на себе руки. Тв.: Нерви і душа. «ЛНВ», 1906, т. 35—36, № 9, 11; Туркестанське українство з погляду культурного і політичного. Ташкент, 1919 [у співавт.]. Літ.: Наука и научные работники СССР, ч. 6. Научные работники СССР без Москвы и Ленинграда. Л., 1928; В боротьбі за марксо-ленінську педагогіку: Матеріали дискусійної сесії УНДІПу. Х., 1931; Самогубство видатного комуніста-галичанина у Харкові. «Діло», 1932, 2 берез.; Дашкевич Я.Р. Галичани-інтернаціоналісти у Радянському Туркестані в світлі новознайдених джерел 1917—1920 рр. У кн.: Історичні джерела та їх використання, вип. 3. К., 1968; Борці за возз’єднання: Біографічний довідник. Львів, 1989; Мухіна М.Ю. Галревком і галичани. До питання про місце інтелігенції в суспільному житті України 1920—1930 рр. «Український археографічний щорічник», 1992, вип. 1; Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20—50-ті рр. ХХ ст.). К., 1994; Марочко В., Хілліг Г. Репресовані педагоги України: жертви політичного терору (1929—1941). К., 2003; Рубльов О. Західноукраїнська інтелігенція у Наддніпрянщині (1914—1921 рр.). В кн.: Актуальні проблеми вітчизняної історії ХХ ст.: Збірник наукових праць, присвячених пам’яті акад. НАН України Ю.Ю. Кондуфора, т. 1. К., 2004. О.С. Рубльов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гавриленко Тодор Матвійович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»