ГАБЛИЦЬ (Hablitz) Карл Іванович (1752—21(09).10.1821) — учений, держ. діяч Російської імперії, таємний радник (1800), сенатор. Кореспондент (1776) та почесний чл. Петерб. АН (1796), чл. Вільного екон. т-ва (1783). Н. в м. Кенігсберг (нині м. Калінінград, РФ). 6-літнім прибув до Росії з батьком — Йоганом (Іваном), який у Москві отримав посаду інспектора університетської друкарні. 1768 Г. закінчив г-зію та вступив на мед. ф-т Моск. ун-ту. 1769 переведений до АН і відряджений з експедицією під кер-вом С.Гмеліна на пд. Воронезької губ., у Приазов’я, на Волгу та Каспійське м. 1775 номінований академічним перекладачем, 1776 — пом. дир. Астраханської садової контори. 1781—82 вів щоденник рейду, очоленого М.Войновичем. Протягом 1783—85 складав «фізичний опис» Криму, досліджував Тамань і Кубань. 24(13) груд. 1784 призначений радником Таврійської карної палати, згодом обійняв посаду дир. обласної економії. Отримав від кн.
Г.Потьомкіна дачу поблизу Балаклави та виноградник у Судацькій долині. Створив і подав імп. Катерині II істор. та геогр. опис Криму з відповідними картами. Від 1788 до кін. 1796 — таврійський віце-губернатор. 1794 на нього було покладено обов’язок особисто наглядати за місц. соляним промислом. 30(19) груд. 1796 відкликаний до Санкт-Петербурга, виконував різноманітні доручення імп. Павла I, який пожалував йому 250 кріпаків. 1801 Г. присутній в урядовому к-ті з упорядкування Новоросійського краю, 12 січ. 1803 (31 груд. 1802) призначений президентом мануфактур-колегії. 16(04) лют. 1803 став гол. дир. держ. лісів, 30(18) лип. того самого року — ще й керуючим експедицією держ. г-ва. Від 11 листоп. (30 жовт.) 1808 до 1810 очолював комісію з розв’язання суперечок щодо земель Крим. п-ова. Окрім цього, перебував на службі в сенатському департ., а також до 1811 завідував 1-ю експедицією департ. внутр. справ і гол. правлінням мануфактур. 1814 — голова к-ту, утвореного імп. Олександром I для розгляду скарг крим. татар і загалом усіх справ по різних міністерствах стосовно того краю. Кавалер орденів св. Володимира 4-го ст. (1787), 3-го ст. (1794), 2-го ст. (1806); св. Анни 1-го ст. (1799; діамантові знаки — 1810). П. у м. С.-Петербург.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГАБЛИЦЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
