ВОРОШИЛОВ Климент Єфремович (04.02(23.01).1881—02.12.1969) — рад. військ. і держ. діяч. Н. в с. Верхнє (потім місто, нині в складі м. Лисичанськ) у сім’ї робітника-залізничника. Від 1896 почав працювати слюсарем на підпр-вах Донбасу. Чл. РСДРП(б) від 1903, восени 1905 очолив Луган. раду робітн. депутатів. Працював у підпіллі, був в ув’язненні та на засланні. Після Лютневої революції 1917 — чл. Петрогр. ради робітн. і солдатських депутатів, від листоп. 1917 — комісар петрогр. воєн.-революц. к-ту, від січ. 1918 — голова Надзвичайної комісії з охорони Петрограда (нині Санкт-Петербург), один із засн. ВЧК. У берез. 1918 відряджений на військ. роботу в Україну. Командував 5-ю Укр. армією, після відступу рад. військ з тер. України — команд. угрупованням військ при обороні м. Царицин (пізніше Сталінград, нині Волгоград, РФ). Від листоп. 1918 — чл.
Тимчасового робітничо-селянського уряду України, від січ. 1919 — нарком внутр. справ УСРР. У складі військ. опозиції виступав проти використання офіцерів колиш. царської армії у Червоній армії. Влітку 1919 командував Внутр. фронтом і 14-ю армією. Один з організаторів Першої Кінної армії, чл. її реввійськради (1919—21). 1921—24 — команд. військами Пн.-Кавказ. округу, а 1924—25 — Моск. військ. округом. Від листоп. 1925 — нарком у військ. і мор. справах СРСР і голова Реввійськради СРСР, від лип. 1934 — нарком оборони СРСР. 1940 був призначений головою К-ту оборони при РНК і заст. голови РНК СРСР. Маршал Рад. Союзу (1935). У взаємодії з органами держ. безпеки здійснив масові репресії в Червоній армії, які спричинили катастрофічні невдачі 1941—42 у Великій вітчизняній війні Радянського Союзу 1941—1945. Був чл. Держ. к-ту оборони, але не відігравав істотної ролі в плануванні та здійсненні стратегічних операцій. Від імені д-в антигітлерівської коаліції 20 січ. 1945 підписав угоду про перемир’я з Угорщиною, керував роботою Союзної контрольної комісії в цій країні. Від 1946 — заст. голови РМ СРСР, 1953—60 — голова Президії ВР СРСР. 1921—61 і 1966—69 — чл. ЦК КПРС. 1926—60 — чл. Політбюро (від 1952 — Президія) ЦК КПРС. У лип. 1957 вимагав відставки М.Хрущова з посади 1-го секретаря ЦК КПРС. Напередодні 80-річчя був позбавлений найвищої в рад. держ. ієрархії посади, а також членства в Президії ЦК і в ЦК КПРС. На XХIII з’їзді КПРС в квіт. 1966 знову обраний чл. ЦК, але до активної роботи не повернувся. П. у м. Москва. Тв.: Рассказы о жизни. М., 1971. Літ.: Кардашев В.М. Ворошилов. М., 1978; Акшинський В.С. Климент Єфремович Ворошилов. Біографічний нарис. К., 1981; Успенский В. На большом пути. Повесть о Климе Ворошилове. М., 1987; Коренблат И. Король был гол (К.Е.Ворошилов в период репрессий 1937—1939 гг.). «Даугава», 1989, № 5; Медведев Р., Хмелинский П. Красный маршал Ворошилов. «Подъём», 1992, № 11—12. С.В. Кульчицький.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ворошилов Климент Єфремович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
