ВОРОНИЙ Микола Кіндратович (літ. псевд.: Арлекін, Віщий Олег, Кондратович, Микольчик та ін.; 24.11.1871—07.06.1938) — укр. поет, театрознавець, перекладач, громад.-політ. діяч. Н. на Катеринославщині в сел. сім’ї. Освіту здобув у Харків. реальному уч-щі, згодом — Ростовському реальному уч-щі, з якого був виключений за зв’язки з народниками, читання й поширення нелегальної літ. Перебуваючи під постійним наглядом поліції, змушений був емігрувати. Навч. у Віденському ун-ті, потім — на філос. ф-ті Львів. унту. У Львові В. зійшовся з І.Франком, брав участь у створенні Укр. с.-д. партії. Редагував час. «Зоря», був співпрацівником ж. «Житє і слово», допомагав І.Франкові у виданні газет «Громадський голос» і «Радикал». Обіймав посаду режисера театру «Руська бесіда», 1897—1901 — актор труп: М.Кропивницького, П.Саксаганського, О.Васильєва та ін. Чл. «Братерства тарасівців» і РУП. Один із засн. УЦР і К-ту укр. нац. театру (1917). 1919 — режисер Держ. театру в Києві. 1920 В. — секретар і співред. газ. «Українська трибуна» (Варшава). 1923 — дир. драм. шк. при укр. консерваторії у Львові. 1926 повернувся в УСРР. Викладав на каф-рі худож. читання Харків. муз.-драм. ін-ту. Від 1928 мешкав у Києві, працював у Всеукр. фотокіноуправлінні (ВУФКУ), «Укртеатркіновидаві». У берез. 1934 заарештований і висланий з України. 1937 повернувся із заслання і оселився на Кіровоградщині. Працював коректором у районній газеті, перекладав оперні лібрето, писав кіносценарії. 1938 заарештований вдруге. Страчений за вироком особливої трійки Управління НКВС Одес. обл. Автор зб. поезій «Ліричні поезії» (1911), «В сяйві мрій» (1913), «За Україну» (1921), театрознавчих студій «Режисер» (1925), «Драматична примадонна» (1924), з мистецтвознавства — «Пензлем і пером», численних пер. і переспівів творів світ. класики. Тв.: Поезії. Х., 1929; Вибрані поезії. К., 1959; Твори. К., 1989.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вороний Микола Кіндратович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
