ВОЛОДИМИРСЬКА ДОРОГА (у джерелах — «дорога ізвечна на Володимир») — продовження пн. гілки Київського шляху. В 16— 18 ст. вела з Луцька, від Глушецьких воріт, через села Торчин (нині с-ще міськ. типу), Сірнички (обидва нині Луцького р-ну), Затурці, Холопичі (обидва нині Локачинського р-ну), Хворостів, Хоболтов (нині с. Хобултова), Фалемичі (усі троє нині Володимир-Волин. р-ну; всі Волин. обл.) до центру Володимирського пов. Волин. воєводства — м. Володимир (нині Володимир-Волинський).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВОЛОДИМИРСЬКА ДОРОГА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
