ВОЛОДИМИР ОЛЬГЕРДОВИЧ (бл. 1335 — бл. 1398) — перший удільний київ. князь з литов. правлячої династії Ольгердовичів (1362—94), один із старших синів вел. кн. литов. Ольгерда від його першого шлюбу. Охрещений матір’ю за християн. обрядом і вихований у слов’ян. звичаях і традиціях. Князював у Києві з поч. 1362, замінивши нестійкого до впливів Золотої Орди і Великого князівства Московського кн. Федора, ймовірно, Ольгердового дядька. Як київ. князь і один з воєначальників брав участь у широкомасштабній протиординській кампанії Великого князівства Литовського (ВКЛ) 1362. У Києві був у ролі провідника політики Ольгерда. Дбав про збільшення екон. та політ. ваги Києва, розширення кордонів Київського князівства, тер. якого значно зросла внаслідок приєднання Переяславщини і деяких чернігово-сіверських волостей, повернення Києву реального значення заг.-рус. церк. столиці. Як київ. князь В.О. був одним з ініціаторів звернення литов.-рус. еліти ВКЛ до константинопольського патріарха Філофея Коккіна з проханням поставити київ. митрополитом ієромонаха Кипріяна, посвяченого у цей сан 2 груд. 1375. Наступні 10 років — період тісного політ. співробітництва В.О. з митрополитом Кипріяном, під впливом якого він перебував. На поч. 70-х рр. 14 ст. Київ стає центром карбування монет
В.О. (на сьогодні їх знайдено бл. 1200, семи осн. типів у більш як півтора десятка пунктах Серед. Наддніпрянщини). На переважній більшості цих монет є зображення «князівського знака», що нагадує давньорус. знак Рюриковичів і атрибується як схематичне зображення церкви. В документах, що призначалися для внутр. обігу, В.О. титулує себе «З Божої ласки князь Київський», але у міжнар. угодах зазначав лише ступінь спорідненості з вел. кн. литов. 1383 усунув одного з конкурентів Кипріяна у боротьбі за Київську митрополію — нижегородського архієпископа Діонисія, уже поставленого митрополитом. Взимку 1379—80 рр. В.О. приєднався до очолюваної вел. кн. моск. Дмитрієм Донським антиординської і антилитов. коаліції пн.-рус. князівств і земель, але в останню мить утримався від участі в Куликовській битві 1380, де було розгромлено ординське військо Мамая. Після укладення Кревської династичної унії (див. Кревська унія 1385) виявилася розбіжність політ. інтересів і цілей В.О. й митрополита Кипріяна. Київ. кн. прийняв сторону ініціатора унії польс. короля Владислава II Ягайла, а Кипріян — кн. Вітовта Кейстутовича, який очолив антиунійну опозицію у ВКЛ. 1388 В.О. як васал дав присяжну грамоту Владиславу II Ягайлу, польс. королеві Ядвізі та Короні Польській, обіцяючи зберігати їм вірність і надати допомогу в разі потреби. 1386 був у Кракові на коронації Ягайла. 1387 разом з черніговосіверським кн. Дмитром-Корибутом Ольгердовичем перебував на Ягайловому дворі у Вільно (нині м. Вільнюс), а 1390 військ. загони обох цих князів у складі королів. військ брали штурмом м. Гродно (нині Білорусь), центр володінь Вітовта. Островська угода 1392 між Ягайлом і Вітовтом була для В.О. вкрай несприятлива. Прийшовши до влади у ВКЛ, Вітовт, за згодою і при підтримці Ягайла, взяв курс на політ. ослаблення і ліквідацію найбільших удільних князівств. Рішення про відібрання у В.О. Києва і Київ. князівства було прийняте Вітовтом, Владиславом II Ягайлом і Скиргайлом Ольгердовичем на поч. груд. 1392 в м. Белз. Однак його реалізація затяглася через відмову ДмитраКорибута і подільського кн. Федора Коріятовича визнати владу
Вітовта. Лише після розгрому виступів цих князів, наприкінці 1394, при посередництві королів. емісарів В.О. був «виведений» з Києва, отримавши натомість доволі значний уділ в Поліссі з містами Копил (нині м. Копиль) і Слуцьк (обидва нині Білорусь). П. невдовзі після 1398. Похований в Успенському соборі Києво-Печерського монастиря, опікуном і благодійником якого він вважався. Залишив по собі трьох синів — Олександра (Олелька; див. Олелько Володимирович), Івана і Андрія, а також дочку Анастасію, видану заміж 1384 за Василя Михайловича, удільного тверського князя у м. Кашин (нині місто Тверської обл., РФ).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВОЛОДИМИР ОЛЬГЕРДОВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
