ВОЛИНЯК Петро (справжнє прізв. — Чечет; 28.09.1907—29.12. 1969) — журналіст, письменник, історик, редактор, видавець, педагог. Н. в с. Гульськ (нині село Новоград-Волинського р-ну Житомир. обл.). 1927 у Житомирі закінчив землевпорядну шк. Навч. на філол. ф-ті ун-ту в Ташкенті (Узбекистан). Продовжив навчання в Укр. ін-ті лінгвістичної освіти. 1932 добровільно поїхав на Кубань викладати в шк. укр. мову і літ. 1933, коли розпочалися арешти, вернувся до Києва. Влітку того ж року був заарештований і висланий на три роки до табору на буд-во Біломорсько-Балтійського каналу. Після повернення працював учителем, землеробом. Писати почав у 1930-х рр., публікувався в журналах «Життя і революція», «Молодий більшовик», «Червоний шлях».
З 1945 на еміграції в Австрії. Відкрив своє вид-во, де видавав щоденну газ. «Останні новини», тижневик «Нові дні», літ.-мистецький ж. «Літаври». Написав і опублікував істор. нарис про втілення українізації політики в укр. станицях Кубані. 1948 переїхав до Канади. Спочатку працював у газ. «Гомін України», а з лют. 1950 видавав журнал-місячник «Нові дні», незмінним видавцем, редактором і автором якого був до смерті. Опублікував бл. 100 статей, репортажів, оповідань. Викладав в укр. школах. Автор 5 підручників для укр. шкіл (усі видані в Канаді). Брав активну участь у житті укр. громади. Після смерті було видано окремою збіркою його статті й оповідання «Поговоримо відверто» (Торонто, 1975). П. у м. Торонто (Канада). Літ.: Сварич В. Велике серце Петра Волиняка. В кн.: Волиняк П. Поговоримо відверто: Вибрані статті і оповідання. Торонто, 1975; Марунчак М. Біографічний довідник до історії українців Канади. Вінніпег, 1986; Дальний М. Слово на вечорі 25-ліття з дня смерті Петра Волиняка і 45-ліття «Нових днів». «Нові дні», 1995, трав.— черв.; Антонюк Н. Волиняк Петро. В кн.: Українська журналістика в іменах, вип. 3. Львів, 1996. О.О. Ковальчук.
штейна і вчинку В.Засулич — замаху останньої на петерб. градоначальника Ф.Трепова. В. вважала тероризм найефективнішою формою революц. боротьби. 9 лют. 1879 брала участь у терористичному акті народовольців проти харків. ген.-губернатора кн. Д.Кропоткіна. Після цього емігрувала за кордон. У серп. 1883 повернулася у Київ, звідки переїхала до С.-Петербурга, де її заарештувала поліція. В. судили у справі Виконавчого к-ту військ. орг-ції «Народна воля», хоча вона до неї не належала. Засуджена до смертної кари, яку замінено на 15 років каторги. Ув’язнення відбувала в Шліссельбурзькій фортеці (1884— 96). 1897 вислана на поселення на о-в Сахалін, звідки 1901 переїхала у Владивосток (нині РФ), де продовжувала революц. боротьбу. Загинула у м. Владивосток під час розгону поліцією демонстрації протесту проти арешту революціонера Ланківського. Літ.: Крамова В. М. Счастливая каторжанка. М., 1990. В.М. Волковинський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Волиняк Петро» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
