ВОЛИНСЬКЕ НАМІСНИЦТВО (до 1795 — Ізяславське намісництво) — адм.-тер. одиниця у складі Російської імперії, утворена після 2-го поділу Польщі (1793) і включення Правобережної України до складу Рос. імперії. Указом імп. Катерини ІІ від 4 трав. (23 квіт.) 1793 утворено Ізяславське намісництво із центром у м. Ізяслав, до якого увійшли тер. ліквідованих Волинського воєводства і пн. ч. Київського воєводства. У лип. 1795 Ізяславське намісництво перейм. у Волин. із центром у м. Новоград-Волинський (тимчасово його адм. установи були розташов. у Житомирі). В.н. складалося з
13 округів (повітів): ВолодимирВолин., Домбровицького, Житомир., Ізяславського, Ковельського, Лабунського, Луцького, Новоград-Волин., Овруцького, Острозького, Ровенського, Радомишльського, Чуднівського. Царизм проводив тут посилену політику русифікації та уніфікації, намагаючись привести новоприєднані землі до цілковитої відповідності з устроєм великорос. губ. «в усіх галузях життя». Намісник підпорядковувався мінському, волин. і подільському ген.-губернаторові. У ході впровадження на укр. землях імперських структур влади В.н., відповідно до указу імп. Павла I від 23(12) груд. 1796, ліквідовано. Тер. Радомишльського пов. включено до Київської губернії, решту повітів — до новоств. Волинської губернії. Літ.: Григорьев В.А. Реформа местного управления при Екатерине II. СПб., 1910; ІМіС УРСР. Волинська область. К., 1970. Я.В. Верменич.
видало два вип. «Волынского историко-археологического сборника» (1896, 1900). З виникненням 1900 Т-ва дослідників Волині поступово втратило своє значення, а 1915 припинило існування. В.В. Пришляк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВОЛИНСЬКЕ НАМІСНИЦТВО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
