ВОЗНЕСЕНСЬКЕ НАМІСНИЦТВО — адм.-тер. одиниця у Пд. Україні кін. 18 ст. Згідно з указом імп. Катерини II від 27 січ. 1795, з частини тер. Брацлавського намісництва, земель між Дністром і Пд. Бугом, визволених з-під влади Османської імперії і відповідно до умов Ясського мирного договору 1791 включених до складу Російської імперії, і трьох пов. Катеринославського намісництва (Херсон., Єлизаветградського і Новомиргородського) утворено Вознесенську губ. Адм. центр був у м. Новомиргород. 7 листоп. 1795 Вознесенську губ. перетворено у намісництво, адм. центром якого стало новостворене м. Вознесенськ. В.н. поділялося на 12 пов., центрами яких були такі міста: Вознесенськ, Херсон, Єлизаветград (нині м. Кіровоград), Новомиргород, Богопіль (нині у складі м. Первомайськ), Тирасполь (нині місто в Молдові), Єленськ (нині у складі м. Балта), Ольгополь (колиш. Чечельник, якому 1812 повернули цю стару його назву, а Ольгополем, центром повіту, стало називатися колиш.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВОЗНЕСЕНСЬКЕ НАМІСНИЦТВО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
