ВОВЧАНСЬК — місто Харків. обл., райцентр. Розташов. на обох
А.Метлинського «Народні південноросійські пісні». Протягом 1856—57 писала худож. тв. укр. мовою, які вийшли 1857 в СанктПетербурзі під назвою «Народні оповідання Марка Вовчка» (1859, рос. переклад за ред. І.Тургенєва «Украинские народные рассказы», у цьому ж році вийшли її «Рассказы из народного русского быта»). На поч. 1859 переїхала до С.-Петербурга. Тут зустрічається з Т.Шевченком, спілкується з І.Тургенєвим, М.Некрасовим, О.Плещеєвим, Д.Писаревим (якому доводилася двоюрідною сестрою по матері П.Даниловій), представниками польс. визвол. руху. Від квіт. 1859 до лют. 1867 жила за кордоном (Німеччина, Велика Британія, Швейцарія, Італія, Франція). Співробітничала з О.Герценим і М.Огарьовим, познайомилася з М.Добролюбовим, Л.Толстим (1861), Д.Менделєєвим, прогресивними діячами польс. та чеської еміграції, франц. письменниками. 1860 була надрукована повість «Институтка», яку письменниця присвятила Т.Шевченку. Укр. мовою вона вийшла 1862 у ж. «Основа» за ред. П.Куліша. Протягом 1861 у цьому журналі друкувались оповідання В., які склали основу 2-го тому «Народних оповідань». Творчий доробок В. високо оцінили представники демократ. напряму в літ., відзначили його реалістичний характер та соціальне спрямування. В 1860-х рр. за мотивами нар. легенд про ватажків визвол. руху в Україні у жанрі казок написала тв. «Кармелюк», «Лимерівна». 1862 підготувала антиклерикальну повість «Дяк» із життя укр. духівництва. Перебуваючи за кордоном, перекладала рос. мовою наук. праці та літ. тв. франц., нім., англ., датських і польс. авторів. Після повернення до С.-Петербурга 1867 очолила видання ж. «Переклади найкращих іноземних письменників» (рос. мовою). Вперше переклала 15 романів Жюля Верна, казки Г.-Х.Андерсена, праці Ч.Дарвіна, А.Брема. Від 1868 по 1875 разом із Д.Писаревим, М.Некрасовим, М.Салтиковим-Щедріним брала участь у виданні ж. «Отечественные записки». Од 1878 мешкала в місцях проходження служби свого другого чоловіка М.Лобача-Жученка (містах Ставрополь, Новоросійськ, Богуслав, Саратов і Нальчик, нині усі РФ). Написала повість «Відпочинок в селі» (1899), оповідання «Гайда-
маки», «Чортяча напасть» (1902), займалася перекладами тв. Б.Пруса і К.Юноши. Останній рік життя мешкала на околиці м. Нальчик. Нині в цьому будинку — літ.-меморіальний музей В. В Україні діють музеї В. у Немирові та Богуславі. П. на х. Долинськ (нині у межах м. Нальчик). Тв.: Твори, т. 1—3. К., 1975. Літ.: Засенко О.Є. Марко Вовчок: Життя, творчість, місце в історії літератури. К., 1964; Крутікова Н.Є. Жива душа. В кн.: Вовчок М. Твори, т. 1. К., 1975; Брандіс Є.П. Марко Вовчок. Статті і дослідження. К., 1985. Т.І. Катаргіна.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВОВЧАНСЬК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
